Меню
  • ДМА

7 жовтня 2021 року виповнюється 75 років голові профспілкової організації університету, доценту кафедри фізичної реабілітації, спортивної медицини та валеології, незмінному начальнику спортивно-оздоровчого табору «Здоров’я» Василю Васильовичу Васильченку.

Народився Василь Васильович у селі Пришиб Михайлівського району Запорізької області в родині бухгалтера колгоспу. Пізніше родина переїхала до м. Бердянська Запорізької області, де пройшли його дитячі та юнацькі роки. Трудову діяльність він розпочав 16-річним юнаком на підприємствах Бердянська за робітничою професією слюсаря-механіка складальних робіт, далі була служба в лавах Радянської армії та робота грязьовиком у санаторії «Бердянський». Саме на службі в збройних силах сформувався вольовий характер Василя Васильовича, його дисциплінованість та любов до спорту, зокрема занять волейболом.

Є особистості, зустріч з якими докорінно може змінити долю. Такою особистістю для Василя Васильовича був видатний учений-кардіолог, професор Віктор Миколайович Дзяк. Знайомство з ним і визначило професійний вибір – стати лікарем. У 1970 році він переїздить до Дніпропетровська, працює санітаром у лікарні Придніпровської залізниці, водночас навчаючись на підготовчих курсах при медінституті. Будучи студентом медичного інституту, Василь Васильович поєднує навчання та величезну роботу на громадських засадах у студентському трудовому загоні "ДМІ-60”,  розбудовуючи рідну альма-матер.

У 1977 році Василь Васильович закінчує лікувальний факультет медичного інституту та вступає до інтернатури. Любов до спорту остаточно визначає напрям його викладацької і наукової діяльності, тому після закінчення інтернатури він повертається до медичного інституту на посаду старшого лаборанта кафедри лікарського контролю і ЛФК, а з 1984 року обирається асистентом цієї кафедри. Усі роки становлення як лікаря і науковця він відчував підтримку свого наставника Віктора Миколайовича Дзяка, а в подальшому і наукового керівника, професора Георгія Вікторовича Дзяка. У 1987 році В. В. Васильченко захищає кандидатську дисертацію, а в 1991 році отримує атестат доцента. Незгасима енергія і постійне прагнення до нових звершень не дозволяють В. В. Васильченку спочивати на лаврах досягнутого. Уже 25 років він очолює профспілковий комітет університету, є членом президії обласного комітету профспілки медичних працівників, протягом тридцяти років незмінний начальник спортивно-оздоровчого табору університету. Продовжується і волейбольна кар’єра Василя Васильовича – уже протягом кількох десятиліть він капітан збірної команди викладачів університету з волейболу. Бути в команді і жити інтересами команди стало провідним гаслом його життя. Безумовно, гордістю В. В. Васильченка є його сини – два лікарі, вихованці нашого університету, кандидати медичних наук Владислав і Єгор, які гідно продовжують медичні традиції, закладені батьком.