Меню

Сьогодні єдиним дієвим методом реабілітації хворих з сенсоневральною глухотою є кохлеарна імплантація. Це хірургічне втручання, що полягає у протезуванні недіючого рецептора слухового аналізатора – спірального органу.

Кохлеарний імплант складається з двох частин: тієї, що імплантується – вживлюється під м’які тканини в структури скроневої кістки, та зовнішньої (процесору), що носиться зовні. Цей пристрій сприймає звукові коливання, трансформує їх в електричні імпульси та передає на збережені волокна слухового нерва.

Сама по собі кохлеарна імплантація дає лише можливість навчитися чути та розмовляти. Для реалізації цієї можливості необхідна злагоджена та сумлінна робота всієї команди, що включає реципієнта імпланту, його батьків, аудіолога, сурдолога, сурдопедагога, хірурга, соціальних працівників, психолога, інженера-акустика.

Показаннями для кохлеарної імплантації є двостороння сенсоневральна глухота – підвищення порогів сприйняття звуків в мовленнєвому діапазоні (0,5-2 кГц) понад 90 дБ. При менших втратах звукосприйняття кохлеарна імплантація здійснюється лише тоді, коли при оптимально підібраних слухових апаратах не досягається достатня розбірливість мови.

Протипоказаннями для кохлеарної імплантації є:

  • набуті та вроджені вади завитка, що унеможливлюють введення електроду;
  • ретрокохлеарні ушкодження слухового аналізатора;
  • соматичні та психічні захворювання та розлади, що унеможливлюють хірургічне втручання або подальшу слухо-мовленнєву реабілітацію;
  • відсутність мотивації у хворого або його батьків до післяопераційної слухо-мовленнєвої реабілітації.

Ефективність слухо-мовленнєвої реабілітації значною мірою залежить від зусиль, затрачених на реабілітацію батьками та командою спеціалістів.

Наразі в світі нараховується майже півмільйона користувачів кохлеарних імплантів, в Україні понад 2 тисячі.

 

Джерело: ДУ "Інститут отоларингології ім. проф. О.С.Коломійченка НАМН України"

 

Одним із ініціаторів запровадження і наукового обґрунтування кохлеарної імплантації є професор кафедри отоларингології Володимир Васильович Березнюк.