Меню
  • ДМА

23 травня виповнюється 165 років з дня народження Івана Віссаріоновича Троїцького - відомого вченого, одного із засновників педіатрії в Україні. Він є представником славної плеяди педіатрів початку ХХ століття, історіографом

Професор І. В. Троїцький народився в Чернігівській губернії, в сім’ї бідного священника. Був старанним, допитливим і дуже здібним юнаком. Чернігівську гімназію закінчив з золотою медаллю і вступив на перший курс медичного факультету Київського університету. Зі студентських років основним профілем його наукових інтересів стає педіатрія.

По закінченні університету він працює земським лікарем у Чернігівській губернії, потім у Відні ознайомлюється з акушерством у клініці професора Брауна та педіатрією в клініці Відерлофера. В цей же час працює над докторською дисертацією «Матеріали до вчення про епідемічний паротит», яку публічно захищає в 1883 році. Професора Троїцького вважають основоположником вчення про епідемічний паротит.

Восени 1919 року він одержав запрошення заснувати і очолити кафедру дитячих хвороб на медичному факультеті Катеринославського університету, який з 1920 року виокремився у самостійний медичний заклад – Катеринославську медичну академію. Основним завданням професора на цьому етапі було створення клініки для занять зі студентами. У його розпорядження відійшло приміщення колишньої лікарні ім. Алексеєнка на 50 ліжок. На базі цієї лікарні по Пушкінському проспекту, 26 і було створено клінічну кафедру дитячих хвороб.

Детальніше...

(до 150-річчя з дня народження)

Професор Станішевська Марія Бальтазарівна у 20-ті роки минулого сторіччя була однією із перших жінок - завідуючих кафедрами Дніпропетровського медичного інституту. Вона заснувала та очолила кафедру інфекційних хвороб у лютому 1927 року, заклала основи викладання інфекційних хвороб, як окремої самостійної дисципліни.

М. Б. Станішевська народилася 24 червня (12 по ст.ст.) 1871 року у м. Альошки Таврійської губернії – нині Херсонська область України, мала дворянське походження. Середню освіту здобула в Одеському інституті шляхетних панянок ім. імператора Миколи І. Вищу медичну освіту - в університеті французького міста Нансі. Диплом з відзнакою та звання лекаря підтвердила в Московському університеті у 1900 році після здачі державних іспитів.

Свою практичну діяльність поєднувала з науковою на медичному факультеті Новоросійського університету. Перша її наукова робота – франкомовна дисертація 1899 року «Пульсуючі абсцеси» - викликала схвальні відгуки колег.

Детальніше...

Народилася 1 серпня 1921 року у місті Астрахань (РФ). Закінчила з відзнакою у 1942 році лікувально-профілактичний факультет Астраханського медичного інституту. Спочатку працювала лікарем-терапевтом, а з 1943 року – ординатором та завідуючою хірургічним відділенням військового госпіталю.

У повоєнні роки підіймати охорону здоров’я вкрай важливого регіону – міста Кривий Ріг, очолюючи відділ охорони здоров’я цього великого промислового міста. Подальша трудова діяльність Ємельянової Г.Ф. нерозривно пов’язана з Дніпропетровською медичною академією, в якій вона працювала з 1957 по 1995 рр. У 1961 році захистила кандидатську дисертацію на тему: «Травматизм у гірничорудній промисловості Криворізького залізорудного басейну та шляхи його зниження», у 1969 році докторську дисертацію «Виробничий травматизм у гірничорудній промисловості».  Протягом 33-х років (1957-1989 рр.) очолювала кафедру соціальної гігієни та організації охорони здоров’я, ще 6 років (1989-1995 рр.) працювала професором-консультантом цієї ж кафедри. У шістдесяті роки впродовж дев’яти років працювала проректором з навчальної роботи Дніпропетровського медичного інституту.

Детальніше...