Видатні особистості
- Перегляди: 2105
У розвитку вітчизняної хірургії та медичної освіти, підготовці хірургічних кадрів в Україні велика роль належала відомому хірургу Якову Йосиповичу Гальперну.
Народився Яків Йосипович 1 січня 1876 року у м. Вільно у родині службовця. Після закінчення гімназії з золотою медаллю у 1894 р. вступив до медичного факультету Київського університету. Ще в студентські роки його улюбленим предметом була хірургія, якій він присвятив усе життя. Після закінчення навчання у 1899 р. Я. Й. Гальперн направляється для лікарської роботи у м. Смілу Київської губернії (зараз Черкаської області), що на той час вважалась «хірургічною Меккою» і де працював талановитий хірург Б. С. Козловський. Невздовзі Я. Й. Гальперн поїхав у Петербург в Обухівську лікарню, хірургічним відділенням якої завідував відомий хірург Р. Р. Вреден.
З початком російсько-японської війни Я. Й. Гальперн працював лікарем у саперному батальйоні на Далекому Сході. У 1906 р. він повертається на колишнє місце роботи, потім переїжджає до Смоленська, де працює під керівництвом проф. С. І. Спасокукоцького спочатку екстерном, а потім асистентом у губернській лікарні.
- Перегляди: 1970
Соломон Якович Штейнберг – талановитий вчений, терапевт, чудовий клініцист, доктор медичних наук, професор, учень академіка М. Д. Стражеска.
У 1917 р. він закінчив медичний факультет Київського університету. З 1918 до 1929 р. працював у госпітальній терапевтичній клініці КМІ під керівництвом Ф. Г. Яновського, М. Д. Стражеска і В. В. Виноградова.
У Дніпропетровському медичному інституті Соломон Якович працював з 1929 по 1937 роки. Спочатку один рік він завідував кафедрою біохімії, через рік очолив кафедру факультетської терапії ДМІ та за сумісництвом завідував кафедрою біохімії.
- Перегляди: 1919
Доктор медичних наук, професор, фахівець з лікарського контролю, спортивної медицини, лікувальної фізкультури. Народився 29 липня 1926 року у місті Дніпропетровськ. Після закінчення Оренбурзького льотного училища шістнадцятирічним хлопцем брав участь у бойових діях у роки Другої світової війни. У післявоєнні роки, демобілізувавшись, вступив до Дніпропетровського технікуму фізичної культури, який закінчив на початку 1950-х років.
Свій трудовий шлях розпочав на кафедрі фізичного виховання та лікувальної фізкультури Дніпропетровського медичного інституту викладачем фізичного виховання. З 1953 до 1959 року навчався у ДМІ на лікувальному факультеті та продовжував працювати викладачем кафедри фізичного виховання; очолював спортивний клуб, а також тренував збірну команду інституту з боротьби.
