Видатні особистості
- Перегляди: 1120
Вчений-біолог, біохімік, доктор біологічних наук, професор. Народився 21 березня 1901 р. у с. Жовте Катеринославської губернії, нині П’ятихатського району Дніпропетровської області, у родині селянина. У 1919 р. закінчив Олександрійську вчительську семінарію. З 1922 р. по 1926 р. навчався на агробіологічному відділенні факультету професійної освіти Катеринославського інституту народної освіти, який у 1930 р. було перетворено на Інститут профосвіти, а з 1933 р. - у Держуніверситет.
Від початку війни і до евакуації - начальник спецлабораторії при ДДУ. З 1944 р. працював доцентом, а з 1944 р. по 1953 р. виконував обов’язки завідувача кафедри біохіміїї ДДУ. З 1954 р. по березень 1957 р. - доцент кафедри фізіології та біохімії людини і тварин. Захистив докторську дисертацію "До біохімії зденервованих м’язів" (Київський державний університет, 1956 р.) З березня 1957 р. - професор кафедри фізіології та біохімії людини і тварин ДДУ.
З 1958 р. по 1970 р. очолював кафедру біохімії Дніпропетровського медичного інституту. Основна увага наукових досліджень приділялась біохімії м’язової атрофії після невротомії, а пізніше разом із кафедрою хірургії дитячого віку та кафедрою гістології була розпочата комплексна робота із вивчення біохімічних особливостей м’язів трансплантованої кінцівки.
- Перегляди: 1060
Шлях мужності, відваги і героїзму
Інфекціоніст, доктор медичних наук, професор. У 1919 році закінчила Харківський медичний інститут. Працювала дільничним лікарем, а з 1921 року - лікарем 1-ї інфекційної лікарні м. Дніпропетровська. З 1934 року працювала асистентом кафедри інфекційних хвороб ДМІ. З 1937 до 1941 р. очолювала кафедру інфекційних хвороб ДМІ. У 1940 році захистила дисертацію “Про епідемічний паротит і нейротропності його вірусу”; у цьому монографічному дослідженні вперше висвітлювались питання паротиту як інфекції, що пошкоджує не тільки слинні залози, а й центральну нервову систему.
Роки німецької окупації перервали педагогічну діяльність Євгенії Георгіївни. Працюючи у Дніпропетровську на посаді начмеда інфекційної лікарні, вона організувала і керувала підпільною групою медичних працівників на базі інфекційної лікарні. Група організовувала втечі військовополонених, які перебували на лікуванні у інфекційній лікарні. Усього група звільнила понад 800 осіб: командирів, політпрацівників і рядових бійців.
- Перегляди: 1039
БРІККЕР Федір Матвійович (1896 – 1942) – патофізіолог, доктор медичних наук, професор, представник Харківської наукової школи патологів. У 1920 р. закінчив медичний факультет, після чого залишився на кафедрі патологічної фізіології під керівництвом М.М. Павлова.
У 1925 р. Федір Матвійович захищає докторську дисертацію на тему «Про генез дифтерійної смерті». З 1924 р. він брав участь в організації експериментальної лабораторії Харківського інституту патології та гігієни праці, де залишився працювати старшим асистентом. У 1928 р. приїздить до Дніпропетровська й очолює кафедру загальної патології (патологічної фізіології), проводить велику роботу по її зміцненню і розвитку. Вже у 1928 р. кафедра отримує нове приміщення, було придбано нове навчальне та наукове обладнання. Головну увагу в науково-дослідницькій роботі кафедри він зосередив на вивченні патогенезу запального процесу та пухлинного росту.
Великі організаторські здібності професора Ф.М. Бріккера, жива ініціатива, обумовили запрошення керівництва інституту обійняти посаду заступника директора з наукової частини (1936 – 1941). Він зумів досить високо поставити на кафедрах інституту організацію вагомих наукових досліджень у різних ділянках медицини.
