Меню
  • Увага
  • ДМА

У 1951 році Дніпропетровський медичний інститут святкує 35-річчя з дня заснування. Випуск цього року багатий на зіркові особистості. Він підготував для аlma mater багато справжніх спеціалістів, науковців, професорів. Серед них анатоми С. Є. Стебельський та В. Д. Маковецький, кардіологи В. М. Дзяк та А. І. Хомазюк, терапевт Є. І. Ємельяненко, хірурги Ю. Ю. Колонтай, Ф. А. Любін, Д. А. Дорогань, П. О.  М’ясоїд, хірург – оториноларинголог Г. М. Титар, фізіолог П. І. Сябро, фармаколог О. Т. Зленко, педіатр Д. Г. Кулініч та інші.

Детальніше...

На початку 50-х років у Дніпропетровську, як і по всій країні, царювала атмосфера післявоєнного загальнонародного піднесення. Відбувалися відновлювальні процеси, активно втілювалися в життя плани розвитку народного господарства країни, спрямовані на піднесення життєвого рівня людей. Дніпропетровський медичний теж активно відновлювався, набирав потужності. Відкривалися нові факультети і кафедри, до професорсько-викладацького складу вливалися нові наукові кадри, розширювалися навчальні клінічні бази інституту, відновлювалася діяльність аспірантури. Все це сприяло якісній підготовці медичних фахівців.

 

Серед випускників 1950 року були відомі і талановиті професори ДМІ Горбенко Василь Никифорович, Горбунова Милиця Леонтіївна, Сквирська Алла Олександрівна.

Детальніше...

Початок і середина 40-х років пов’язані з Другою світовою війною, яка мала трагічний вплив на життєдіяльність країни. Всі галузі народного господарства, включаючи і медичну галузь, працювали в режимі воєнного часу. Дніпропетровський медичний з перших днів фашистської навали перебудувався на воєнний лад і виконав свій мобілізуючий план. Весь випуск 1941 року – 644 лікарі та додатковий випуск підготовлених на початку серпня 840 зауряд-лікарів пішли на фронт.

 

Зауряд-лікарі – після чотирьох курсів навчання, коли студенти-медики засвоюють основні канони, її основи, вони в надзвичайних ситуаціях можуть працювати нарівні з дипломованими лікарями. Випуск газети розмістив невеличку статтю «Незвичайний випуск». В ній йдеться про тих, хто у 41-му закінчив четвертий курс ДМІ і став зауряд-лікарем. «Ворог швидко просувався на схід, нас викликали до інституту і оголосили, що ми повинні закінчити навчання за скороченою програмою. У серпні ми всі зібралися на загальний збір. Це була наша остання зустріч у повному складі. Директор інституту М. М. Тростанецький звернувся до нас зі словами:

«Колеги, будьте мужніми, не осоромте звання зауряд-лікаря, це високе звання!»

Того серпневого дня ми отримали направлення: хто на фронт, хто в тилові евакошпиталі, хто в лікарні міста. Зауряд-лікарі довели відданість своїй почесній справі, своїй Аlma-mater.

Детальніше...

Тридцяті роки дев’ятнадцятого століття характеризувалися зростанням протистояння між державами, яке завершилося Другою світовою війною. Велика авторитарна країна готувалася до війни, їй потрібні були спеціалісти і, безумовно, в їх числі лікарі. Дніпропетровський медичний інститут теж нарощував свою потужність.

Добудовується морфологічний корпус, студенти у 1931 році розпочинають навчання у новій споруді. У цей же час адміністрація приймає рішення на добудову основної споруди ще двома чотириповерховими крилами. Значно розширюються клінічні бази інституту, суттєво збільшується набір студентів: з 807 осіб у 1930 році до 3 276 осіб у 1939 р.

Інформація окремо про всі випуски 30-х років не збереглася, як, власне, і попереднього десятиліття, та ми маємо можливість навести короткі відомості про випускників, які зробили вагомий внесок у розбудову своєї Alma-mater, а також у розвиток медичної освіти і науки.

У 1931 році було два випуски лікарів – весняний та осінній. Випускниками весняного стали професор Г. О. Батрак, доцент М. П. Феденко, а осіннього – професори З. О. Сотська, Л. О. Смирнова, Б. Г.  Трухманов, А. А. Брейте, Г. А. Клешкань. Всього вищу медичну освіту отримали в обох випусках – 300 лікарів.

Випускниця  1931 року професор З. О. Сотська так характеризувала свій випуск:

«Дух робітфаку ми принесли і в інститут, прийшовши до вузу. Кожен з нас сумлінно відвідував лекції. Книжок тоді з питань медицини для студентів не було, і тому доводилось ретельно конспектувати і зберігати записи. В групах існувала атмосфера товариськості. Наш випуск був скороченим: країні терміново потрібні лікарські кадри. Ми навчались по вісім годин замість шести. Навчальну програму засвоювали глибоко.»

Детальніше...