2 грудня 2025 року кафедра мовної підготовки та гуманітарних наук ДДМУ провела щорічну студентську науково-практичну конференцію з латинської мови «Per aspera ad astra» за участі викладачів кафедри, студентів 1 курсу медичного факультету, а також представників Запорізького державного медико-фармацевтичного університету та Університету митної справи та фінансів.
Ця подія – важлива традиція, започаткована ще в середині ХХ століття. Формат конференції з часом змінювався: від виступів біля дошки з власноруч створеними ілюстраціями — до демонстрацій на великих екранах і онлайн-формату в період пандемії. Цього року захід відбувся у змішаному режимі: доповідачі працювали офлайн, тоді як слухачі долучалися онлайн.
Незмінною залишається провідна тема конференції — важливість латинської мови в усі час. Латина є і залишається невичерпним джерелом лексичного матеріалу, квінтесенцією людського розуму, духу й моралі. Хоча її й називають мертвою мовою, але це не так і учасники конференції це вкотре довели. Латина – це не лише професійний інструмент, завдяки якому здійснюється опанування медичною наукою, а й основа багатьох термінологій та професійних мов, що дозволяє їх уніфікувати, забезпечити розуміння та уникнути помилок і неточностей у тлумаченні. Доповідачі розглянули цю тему з різних точок зору і в різних аспектах, площинах застосування, глибині проникнення, чим вкотре довели, що латина – вічно жива.
Слід зазначити, що доповідачі, які представляли на конференції Дніпровський державний медичний університет, студенти Дар’я Салій, Софія Устименко, Дар’я Михайленко, Анастасія Гарбазей, Софія Ковальова, Юлія Ситник, Павло Лисенко, Анастасія Приймак, Вікторія Мехедок, Максим Серпенінов, Іванна Курман, Олександра Березовська, Катерина Пономаренко, Павло Коваль та Богдан Апоненко, презентували латину у різних аспектах і сферах застосування, демонструючи її вплив на професійну мову, культуру, наукові підходи та мислення. Розмаїття тем, глибина пошуку та оригінальність досліджень традиційно стали однією з головних ознак конференції, що вкотре підтверджує: латина справді вічно жива, а її значення для становлення майбутніх медиків важко переоцінити.
