Кінець вересня став для співробітників кафедри внутрішньої медицини 1 особливим, оскільки ознаменувався першими кроками в новому виді діяльності – кафедра стала до роботи в симуляційному центрі. Власне, його справжня назва «Міжкафедральний навчально-тренувальний центр симуляційної медицини».

Симуляційне навчання не є принципово новим методом. Згідно з визначенням симуляційне навчання (від лат. simulatio – імітація, удавання) – метод навчання, основа якого є імітації будь-якого фізичного процесу за допомогою штучної системи. Елементи симуляційного навчання ми використовували у навчальному процесі вже давно і успішно, але сучасний підхід передбачає широке використання сучасного різноманітного обладнання, програмного забезпечення та манекенів, які дуже природно імітують справжнього пацієнта.

На першому етапі професор Людмила Конопкіна, доценти Олена Мироненко та Ольга Черкасова прослухали лекцію досвіченого тьютора Тетяни Буряк про основні принципи та методологію проведення занять у центрі симуляційної медицини. Трохи потому провели тренінг з симуляційного навчання для співробітників кафедри у рамках «Школи викладача». Асистенти та доценти мали змогу самостійно опрацювати терапевтичні навички, згадати певні алгоритми. Аджеж найкраще навчає той, хто вміє сам.

Перший блок занять студентів четвертого року навчання у центрі симуляційної медицини завершено вдало. І вітчизняні студенти, і студенти-іноземці зацікавлено працювали у тренінговому центрі. Згадали або ж вивчили вперше алгоритм вимірювання артеріального тиску за допомогою найновішого тренажера. Дуже вдалим, на нашу думку, у ньому є використання планшетів з програмним забезпеченням, що дозволяє чітко проконтролювати правильність отриманих результатів.

На початку нашим викладачам було дуже тяжко перейти з ролі вчителів до ролі тьюторів, тобто наставників, коли ти вже не навчаєш, а лише скеровуєш хід самонавчання. Більш гармонійною ця роль була при відпрацюванні такої технічної навички, як накладання електродів для зняття ЕКТ.

Працюємо далі, оскільки першою спробою ентузіазм не обмежився і думки вирують. А актуальність такого виду навчання студентів, особливо в умовах пандемії, коли обмежений доступ до пацієнтів, безперечна!