Добігли кінця розповіді про випуски 1950-х років. В цілому за цей період Дніпропетровський медичний інститут підготував країні 4 241 спеціаліста. Вони роз’їхалися за направленнями у різні куточки нашої великої країни і гідно несли звання випускників нашого закладу вищої освіти.
Сьогодні розповідь про вихованців ДМІ 1959 року випуску.
Випуск цього року був багатий на особистості, які присвятили життя служінню практичній медицині і освітній діяльності в стінах рідної alma mater. В когорті випускників 1959 року видатні вчені зі світовим ім’ям професора О. В. Люлько, П. Т. Сягайло, В. І. Солоний, В. М. Пазанич, Ю. А. Чиж; досвідчені педагоги, доценти І. Юрченко, В. Наливайко, Р. Бойко, В. Кураєв, відомі лікарі М. Сич, В. Гнатюк, В. Іващенко, А. Щербак, Л. Кирилович, Г. Кроль, І. Кроль і багато інших.
У п’ятдесяті роки ХХ сторіччя по всій країні царювала атмосфера загальнонародного піднесення. Усі зусилля були спрямовані на відбудову зруйнованого господарства. Активно втілювалися у життя плани розвитку народного господарства країни на п’яту п’ятирічку, спрямовані на піднесення життєвого рівня радянських людей.
Не стояв осторонь і Дніпровський медичний. Ми активно набирали потужності: відкривалися нові факультети і кафедри, до професорсько-викладацького складу вливалися вагомі наукові кадри, розширювалися навчальні клінічні бази інституту, відновлювалась діяльність аспірантури. Університет підготував нашій державі 558 молодих лікарів.
1957 рік один з найбільш знакових радянських періодів. Підкорення космосу космічним апаратом «Супутник 2», проведення міжнародного фестивалю молоді і студентів за участю 131 країни світу. Стартували масові забудови хрущовками в містах країни. Цей рік був яскравим відображенням епохи «відлиги» в політичному економічному і культурному житті країни.
Медичний інститут випускає молодих лікарів, які влилися в медичну галузь великої країни, яка ще потерпала від втрат нанесених, Другою світовою війною.
Випуск Дніпропетровського медичного інституту 1954 року – це молодь, яка прийшла в студентські аудиторії в перші післявоєнні роки. Характерними рисами цього покоління було дитинство опалене війною, а у деяких фронтові дороги, пережиті голод, розруха, втрата близьких.
Але всіх їх єднало висока мотивованість до навчання і бажання набути лікарську професію.
