Олексій Носулько — випускник нашого університету, чий професійний шлях є прикладом справжньої мужності.
До повномасштабного вторгнення Олексій був цивільним лікарем-комбустіологом, працював у Центрі термічної травми та реконструктивної хірургії міста Дніпро. Будучи резервістом, він мобілізувався вже 25 лютого 2022 року, щойно підготувавши рідну лікарню до прийому перших поранених.
Пройшовши шлях від Військово-медичного клінічного центру Східного регіону до передових хірургічних груп на Запорізькому напрямку, Олексій очолив зведений медичний загін. Його підрозділ працював у надлюдському ритмі: під час контрнаступу влітку 2023 року лише за першу добу через руки медиків пройшло близько 150 поранених.
Однак свій найвідоміший «іспит» на професіоналізм Олексій склав не в операційній, а під руїнами в Гуляйполі. Влітку 2024 року він провів унікальну операцію в лазі під бетонними плитами чотириповерхової будівлі, що обвалилася. Щоб врятувати життя бійцю, чиї ноги були затиснуті багатотонним перекриттям, хірург працював лежачи, під постійною вібрацією від обстрілів та загрозою повного обвалу.
Під час одного з бомбових ударів у Гуляйполі була зруйнована будівля, під завалами опинилися військові. Один із них залишався затиснутим бетонними плитами. Після кількох годин безрезультатних спроб звільнити постраждалого було ухвалено єдине можливе рішення для порятунку життя – провести ампутацію нижніх кінцівок безпосередньо під завалами.
Операцію виконували в надзвичайно складних умовах: у вузькому проході між бетонними плитами, що трималися на автомобільному домкраті. Спочатку анестезіолог забезпечив знеболення та інфузійну підтримку, після цього Олексій, лежачи, почав ампутацію. Небезпека обвалу зростала кожної хвилини, оскільки артобстріл не припинявся, проте операція завершилася успішно, хлопець вижив.
Олексій згадує: «Інколи треба подолати страх, зробити крок вперед не просто як лікар, а як бойовий офіцер. Скальпелі ламалися, і в нішу мені передали звичайний кухонний ніж, яким я продовжував ампутацію… Мій страх був нічим у порівнянні з тим, що пережив пацієнт. Головна мотивація — щоб ці жахи закінчилися на нашому поколінні, щоб війна не перейшла у спадок нашим дітям».
Дякуємо військовому медику Олексію Носульку за мужність, стійкість і відданість професії. Пишаємося нашими вихованцями!
Низько вклоняємося героям, які рятують життя у надскладних умовах, часто ризикуючи власним. Вони тримають медичний фронт так само мужньо, як воїни — лінію оборони.
У матеріалі використана інформація та фото Командування Медичних сил Збройних Сил України.
