19 березня святкує свій день народження українська письменниця та поетеса Ліна Костенко. Її творчість — це не просто література. Це справжня «віршотерапія», яка в наш нелегкий час допомагає українцям віднайти внутрішні опори. Напередодні дня народження Ліни Василівни у ДДМУ відбулась конференція та літературні читання, які охопили багатогранність її творчості : від філософських роздумів до історичної пам’яті.
Захід відкрила завідувачка кафедри мовної підготовки та гуманітарних наук, докторка філологічних наук, професорка Тетяна Філат, зробивши акцент на тому, що Ліна Костенко побудувала своєю творчістю культурний місток, який об’єднує народи. Відмовившись свого часу від звання Героя України, Ліна прокоментувала свій вчинок так: «Політичної біжутерії не ношу». І сьогодні її смілива громадянська позиція, глибокий патріотизм та літературна геніальність торкаються кожного серця. Вона є справді народною українською поеткою, генієм слова та живою легендою.
Доповіді студентів на конференції розкрили різноманітні виміри творчості Ліни Костенко. Єлизавета Тисевич, Анастасія Приймак і Павло Лисенко звернулися до філософських глибин її поезії, осмислюючи духовні орієнтири сучасної людини. Назар Токарчук, Вікторія Семиліт та Анастасія Приймачук зосередилися на громадянській позиції, безкомпромісності та моральній відповідальності митця перед суспільством. Вікторія Мехедок і Павло Криштоп розкрили історичні мотиви та образ жінки в поезії Ліни, акцентуючи на силі, гідності й внутрішній свободі її героїнь. Уляна Кохан, Родіон Туренко й Євгеній Войтенко дослідили символізм і тему кохання, підкреслюючи тонкість емоційного світу її творів.
Під час традиційних костенківських читань наші студенти не лише презентували свої доповіді, а й декламували вірші та виконували пісні на слова майстрині.
Ліна Костенко продовжує дарувати читачам щирість своєї душі, філософське осмислення життя, красу українського слова. Нехай її мудрі рядки стануть для кожного з нас життєвим орієнтиром та дороговказом:
І в житті, як на полі мінному,
Я просила в цьому сторіччі
Хоч би той магазинний мінімум: —
Люди, будьте взаємно ввічливі! —
І якби на те моя воля,
Написала б я скрізь курсивами: —
Так багато на світі горя,
Люди, будьте взаємно красивими!
