Тридцяті роки дев’ятнадцятого століття характеризувалися зростанням протистояння між державами, яке завершилося Другою світовою війною. Велика авторитарна країна готувалася до війни, їй потрібні були спеціалісти і, безумовно, в їх числі лікарі. Дніпропетровський медичний інститут теж нарощував свою потужність.
Добудовується морфологічний корпус, студенти у 1931 році розпочинають навчання у новій споруді. У цей же час адміністрація приймає рішення на добудову основної споруди ще двома чотириповерховими крилами. Значно розширюються клінічні бази інституту, суттєво збільшується набір студентів: з 807 осіб у 1930 році до 3 276 осіб у 1939 р.
Інформація окремо про всі випуски 30-х років не збереглася, як, власне, і попереднього десятиліття, та ми маємо можливість навести короткі відомості про випускників, які зробили вагомий внесок у розбудову своєї Alma-mater, а також у розвиток медичної освіти і науки.
У 1931 році було два випуски лікарів – весняний та осінній. Випускниками весняного стали професор Г. О. Батрак, доцент М. П. Феденко, а осіннього – професори З. О. Сотська, Л. О. Смирнова, Б. Г. Трухманов, А. А. Брейте, Г. А. Клешкань. Всього вищу медичну освіту отримали в обох випусках – 300 лікарів.
Випускниця 1931 року професор З. О. Сотська так характеризувала свій випуск:
«Дух робітфаку ми принесли і в інститут, прийшовши до вузу. Кожен з нас сумлінно відвідував лекції. Книжок тоді з питань медицини для студентів не було, і тому доводилось ретельно конспектувати і зберігати записи. В групах існувала атмосфера товариськості. Наш випуск був скороченим: країні терміново потрібні лікарські кадри. Ми навчались по вісім годин замість шести. Навчальну програму засвоювали глибоко.»
Про це свідчать результати: 15 випускників із 45-ти стали професорами.
Відданість лікарській справі студенти цього випуску підтвердили в період Другої світової війни і повоєнних років.
Зоя Андріївна Сотська стала вченою-мікробіологом, доктором медичних наук, професором, завідувачкою кафедри мікробіології. Пропрацювала на кафедрі більше ніж сорок років - з 1931 по 1972 роки. Учнями Зої Андріївни були майбутні професори Ф. Я. Розе, І. І. Крижанівська, А. К. Тихий, кандидати медичних наук О. Я. Істоміна, Е. Й. Марковська та багато інших.
Учасниця Другої світової війни, Зоя Андріївна Сотська пройшла нелегкими фронтовими дорогами до Берліну. Все життя Зої Андріївни – приклад виконання взятого на себе високого професійного обов’язку, відданості своїй Батьківщині, народу, обраній раз і назавжди професії лікаря-бактеріолога.
Яскраву сторінку в історію медуніверситету вписала Лідія Олексіївна Смирнова – видатний вчений, ортопед-травматолог, доктор медичних наук, професор, завідувачка кафедри травматології і ортопедії ДМІ з 1958 до 1970 рр. Саме за ініціативи Л. О. Смірнової було створена одна із перших в Україні лабораторія консервування тканин. У роки Другої світової війни вона була головним хірургом, начальником ортопедичного та травматологічного відділення спеціалізованого багатопрофільного евакогоспіталю № 1322 (пізніше №3582) на 900 ліжок.
Талановитий лектор-педагог і вчений-фармаколог Григорій Овсійович Батрак став засновником всесвітньовідомої Дніпропетровської наукової школи фармакологів. Завідував кафедрою фармакології ДМІ впродовж 35 років - з 1944 по 1979 роки. За його редакцією було видано перший в Україні підручник «Фармакологія» (1980). За визначні досягнення у сфері фармакології Г. О. Батрак був удостоєний звання заслуженого діяча науки УРСР (1966).
Серед випускників ДМІ 1933 року особливо відзначилися Галина Тихонівна Чукмасова і Елеонора Йосипівна Марковська.
Професор Чукмасова Галина Тихонівна стала талановитим вченим-гігієністом, засновником наукової школи з питань фізіології і гігієни праці робітників нових професій металургійного виробництва. Певний час була деканом санітарно-гігієнічного факультету, завідуючою кафедри гігієни праці ДМІ. Кафедра під керівництвом Галини Тихонівни була співавтором затверджених МОЗ СРСР «Санітарних правил для підприємств чорної металургії». (1983). Високопрофесійна діяльність Г. Т. Чукмасової була відзначена Державною премією СРСР.
Доцент Марковська Елеонора Йосипівна у 1941 році закінчила дворічну аспірантуру при кафедрі госпітальної хірургії. Учасниця Другої вітчизняної війни. Після демобілізації з грудня 1945 року працює на кафедрі загальної хірургії асистентом, а з 1953 року – доцентом. Завідувач цієї кафедри у 1960-1961 та 1963-1965 роках. Протягом 6 скликань була депутатом міської Ради депутатів трудящих, з яких 4 скликання була головою комісії з охорони здоров’я при міськвиконкомі.
Випускником Дніпропетровського медичного інституту був і професор Федір Якович Розе - вчений-невропатолог, широко відомий своїми працями в Україні та за кордоном. Він став одним із засновників вчення про нейроревматизм, розробив оригінальний напрям наукових досліджень, заснував клінічний центр з вивчення ревматичних уражень нервової системи. Сорок років життя присвятив роботі в ДМІ. Блискучий педагог, лектор і лікар. Серед його учнів і послідовників В. М. Миртовська, З. А. Іванникова, М. М. Мосійчук, М. С. Толубаєв, В. И. Солоний та інші.
1938 р. став випускним для майбутнього ректора ДМІ Інни Іларіонівни Крижановської. Її ім’я належить до плеяди видатних жінок України. Лікар, вчений-кардіолог, педагог, громадський діяч. Заслужений діяч науки України і заслужений працівник вищої школи України. Сімнадцять років її ректорства – це ціла епоха в становленні медичного інституту і медичної освіти Придніпров’я.
Період її ректорства підняли ДМІ на якісно новий рівень. Було відкрито два нові факультети – стоматологічний та удосконалення лікарів, зміцніла матеріальна база інституту, встав із руїн величний морфологічний корпус, біля стін якого зведено прекрасний пам’ятник полеглим воїнам-медикам. Побудовано студентські гуртожитки, сучасний спортивний комплекс та плавальний басейн. На березі Самари споруджено зручний спортивно-оздоровчий табір, створено народний музей історії інституту.
У 1939 р. ДМІ випустив із своїх стін Володимира Павловича Аршаву, Лію Борисівну Шоломову і Марію Георгієвну Желяєву.
Володимир Павлович Аршава – професор, висококваліфікований терапевт, людина з добрим серцем і щирою душею. Він є учнем наукової школи академіка М. Д. Стражеско, а безпосередніми вчителями В. П. Аршави у ДМІ були І. С. Слуцький, А. М. Корицький, Я. О. Гальперн і С. К. Соловйов.
Володимир Павлович працював у ДМІ на посаді професора кафедри госпітальної терапії №1. Блискучий лектор, мудрий клініциніст, творча особистість. В. П. Аршава був у числі перших радянських лікарів, які були направлені у Йемен для надання лікувальної допомоги населенню і підготовки національних кадрів серед медичних працівників.
Лія Борисівна Шоломова – головний лікар міського Центру здоров’я Дніпропетровська, згодом міського Дому санітарної просвіти, найдосвідченіший працівник санітарної просвіти Дніпропетровська і області.
У народному музеї історії нашої академії зберігається книга Лії Борисівни, яку вона написала до 200-річчя Дніпропетровська, «Развитие здравоохранение города Днепропетровска с 1776 до 1976 года».
Марія Георгієвна Желяєва – хірург, чия професійна діяльність пройшла у м. Красноярську. Вона очолювала хірургічне відділення міської лікарні. Учасниця Другої світової війни. Нагороджена орденами і медалями, в тому числі за оборону Києва. У мирний час удостоєна звання Героя Соціалістичної Праці.
Випускники Дніпропетровського медичного інституту 30-х років в наступному десятиліттю зроблять свій вагомий внесок в наданні допомоги пораненим і хворим на фронтах Другої світової війни і післявоєнного відновлення країни та рідного інституту.
