Меню
  • ДМА

1953 рік в історії – це початок відлиги в політичному житті великої країни, завершення епохи сталінського режиму. Початок руйнації тоталітаризму в освіті, науці і культурі. На вимогу держави в навчальних закладах стрімко зростає кількість студентів.

Основний контингент студентів медичного інституту складали юнаки та дівчата, опалені війною, які знали ціну людського життя і шматка хліба, люди з великою жагою до знань і любов’ю до лікарської професії.

На скрижалі випуску 1953 року вписані імена професорів А. К. Тихого, Я. Г. Коврова, П. Ф. Кришеня, доцентів В. О. Фоміна, К. О. Мороза.

фото Коврова Якова Григоровича

Професор Яків Григорович Ковров – гігієніст, людина цілком віддана своїй альма матер. Він народився у багатодітній селянській родині у Херсонській області. Коли закінчив школу, розпочалася Друга світова війна. До діючої армії був призваний у 1943 р. і пройшов з боями південну Україну, звільняв від фашистів Румунію, Болгарію, Угорщину, Югославію, Австрію, Чехословаччину. Після розгрому фашистської навали Я. Г. Ковров у складі 6-ї танкової армії брав участь у бойових діях проти японських агресорів, пройшов з боями пустелю Гобі та гори Великий Хінган.

Під час навчання в ДМІ з 1947 по 1953 рр. Яків Григорович брав активну участь у роботі студентських наукових гуртків з гігієни та організації охорони здоров’я.

У 1961 р. він захищає кандидатську, а у 1974 р. – докторську дисертації. З 1971 до 1989 р. завідує кафедрою гігієни дітей та підлітків. На кафедрі (1979-1984 рр.) були організовані курси з гігієни дітей та підлітків для удосконалення практичних лікарів, пожвавилась робота по їх залученню до виконання наукової роботи. Напрямок наукових досліджень кафедри у цей період – вивчення впливу соціально-гігієнічних факторів на розвиток дітей і підлітків та їх здоров’я. Було досліджено понад 20 тис. дітей віком від трьох до семи років і у 1988 р. видані нові регіональні стандарти фізичного розвитку школярів, розроблені профілактичні заходи з оздоровлення школярів. Результати дослідів були опубліковані у Всесоюзному збірнику «Материалы по физическому развитию детей и подростков городов и сельских местностей СССР». Професор Я. Г. Ковров був головою обласного товариства гігієністів. Автор 96 наукових праць, у тому числі «Раціональне харчування дітей» та «Профілактика і реабілітація інвалідів по зору».

 

Фото Тихого Анатолія КалістратовичаЛікар, видатний вчений, провідний педіатр України, громадський діяч, педагог, заслужений працівник вищої школи, декан педіатричного факультету, проректор з навчальної роботи і завідувач кафедри госпітальної педіатрії ДМІ – все це про професора Анатолія Калістратовича Тихого, теж випускника 1953 року. Суворі іспити випали на долю покоління, до якого він належить. Син батрака, він народився в селі Зелене Петровського району Кіровоградської області. Після закінчення середньої школи був направлений до військового училища, а далі – Друга світова, фронт, був командиром взводу кулеметників, має бойові нагороди.

У 1966 р. його обрано за конкурсом на посаду завідувача кафедри госпітальної педіатрії, якою він керував до 1980 р. У цей період кафедра досягла найбільших успіхів у всіх сферах діяльності. Розширився штат викладачів, вдосконалювалась методична та навчальна робота зі студентами, активізувались наукові дослідження. Наукова діяльність А. К. Тихого і кафедри в цілому включала розробку найбільш актуальних проблем педіатрії – пульмонології, кардіології, імунології, досліджувала вікові особливості дитячого організму в нормі і патології. Професор А. К. Тихий - автор 220 наукових робіт, трьох монографій, співавтор підручника «Дитячі хвороби». Під його керівництвом захищено 5 докторських та 13 кандидатських дисертацій.

 

Фото Кришеня Павла ФедоровичаПавло Федорович Кришень - хірург, професор, заслужений діяч науки України. Після закінчення санітарно-гігієнічного факультету ДМІ у 1953 р. протягом 3 років працював інструктором Дніпропетровського обкому КП України. З 1956 р. працював головним лікарем міської клінічної лікарні № 2. З 1964 р. – асистентом кафедри загальної хірургії. З 1967 по 1987 рр. був призначений на посаду директора Дніпропетровського НДІ гастроентерології. Протягом 1987 – 2017 рр. до остаточного виходу на заслужений відпочинок працював в НДІ гастроентерології головним науковим співробітником.

Павло Федорович – автор понад 350 наукових праць, 5 монографій та 10 авторських свідоцтв на винаходи. Виконував обов’язки головного гастроентеролога МОЗ України. Був головою товариства гастроентерологів України та Республіканської проблемної комісії «Гастроентерологія». Підготував 37 кандидатів та 5 докторів медичних наук.

За участь у Другій світовій війні нагороджений орденами і медалями. У 1961 та 1963 рр. двічі нагороджений орденом «Знак Пошани», має два ордени «Трудового Червоного Прапору».

 

фото Мороза Костянтина ОлександровичаУ 1953 р. закінчив Дніпропетровський медичний інститут Мороз Костянтин Олександрович. За направленням на роботу працював у Рівненській області хірургом і одночасно завідувач райздороввідділом. У 1957 році за конкурсом був прийнятий до клінічної ординатури за фахом «Анестезіологія» в ДМІ. З 1960 р. працював на посаді асистента кафедри загальної хірургії. Брав активну участь у громадському житті кафедри та інституту. З 1983 року перейшов на посаду директора Дніпропетровського базового медичного училища.

 

Доцент кафедри загальної хірургії Фомін Володимир Олексійович все своє життя пов’язав з альма матер. Високопрофесійний хірург і педагог. Вісімнадцятирічним юнаком він одягнув солдатську шинель та пішов на фронт… Був рядовим, курсантом, командиром кулеметного взводу. Захищав Сталінград, був на волосині від смерті, але пройшов фронтовими шляхами від Волги до Одера. Після демобілізації поступає на лікувальний факультет ДМІ, його обирають секретарем комсомольської організації курсу. Після закінчення інституту з відзнакою Володимира Олексійовича залишають в числі кращих випускників на кафедрі загальної хірургії. Він стає учнем заслуженого діяча науки УРСР професора Дмитра Оверковича Василенка, який володів величезним практичним досвідом і технікою складних операцій по всіх розділах хірургії.

фото Фоміна Володимира Олексійовича

Під його керівництвом В. О. Фомін захищає кандидатську дисертацію. І з часом стає одним із досвідчених хірургів міста по оперативному лікуванню хворих на зоб. Ним виконано більш як 600 операцій лише на щитовидній залозі, а скільки зроблено апендектомій, операцій з приводу виразок, видалення гриж!

Доцент В. О. Фомін завжди був людиною з активною життєвою позицією. Коли у 1970 р. студенти лікувального факультету вийшли з ініціативою встановити власними силами пам’ятник воїнам медикам – студентам, випускникам та викладачам інституту, що загинули під час Другої світової війни, керівництво цією важливою справою було доручено саме Володимиру Олексійовичу.

А у першій половині 80-х років минулого століття перед красенем морфологічним корпусом з’явилась алея видатних вчених-клініцистів та теоретиків вітчизняної медичної науки. І активна участь в реалізації проєкту ректорів Крижанівської І.І. та Новицької-Усенко Л.В. та також належить доценту Фоміну В.О. 

Випускники 1953 року гідно несли честь лікаря як сфері медичної освіти і науки, так і в практичній охороні здоров’я населення України. Багато з них відзначені державними нагородами і нагородами органів місцевого самоврядування за самовіддану працю і громадську діяльність.