Меню
  • ДМА

Зберігати свою історію, накопичувати професійні здобутки, створювати атмосферу духовності, пам’ятати  особистостей, які в різні періоди життя країни забезпечували життєдіяльність і пріоритети медичної освіти  -  невід’ємні складові авторитету визнання і престижності нашого навчального закладу.

Кожний випуск Дніпропетровського медичного інституту був як вливання молодої крові в судини систем охорони здоров’я і медичної науки міста, області і країни загалом.

Повоєнні роки – це величезна сторінка нашої історії, і сила війни не зломила  дух і любов до інституту професорсько-викладацького складу і студентів. Заклад,  переживши воєнне лихоліття, евакуацію, не тільки зберіг своє ім’я і кадровий склад, але й завдяки мужності і любові викладачів і співробітників зберіг численне навчальне і наукове обладнання.

На жаль, в зруйнованих війною корпусах не вдалося зберегти історичні матеріали повоєнних випусків. На теперішній час  ми маємо поодинокі повідомлення про випускників, які пов’язали своє життя з інститутом, їх спогади та  фотоматеріали.

Відображенню випусків того періоду і буде присвячена ця інформація. Творчий шлях багатьох з випускників знайде відбиття в розділі «Видатні особистості», але  наведені в цьому розділі імена, без сумніву, є відображенням своєї епохи, своєрідним фундаментом, на якому вибудовувались якості майбутніх лікарів, вчених і педагогів.

Із коротких відомостей про другий випуск 1922 року збережені свідчення про випускників, професорів Шкляра Бориса Мойсейовича та Чапкевича Лева Михайловича.

Шкляр Б. М. – провідний вчений соціал-гігієніст та історик медицини. Проводив велику науково-дослідну роботу. Його докторська дисертація «Санитарное состояние и организация здравоохранения Днепропетровской области за 150 лет» є фундаментальним дослідженням з історії охорони здоров’я населення великого промислового регіону.

Професор Чапкевич Л. М. – терапевт, завідувач кафедри пропедевтики внутрішніх хвороб лікувального факультету ДМІ.

Про третій випуск 1923 року відомо, що він ознаменувався підготовкою двох майбутніх ректорів: Хорошманенка Миколи Яковича та Левіна-Лаврецького Олександра Львовича і всесвітньовідомого хірурга професора Кімбаровського Михайла Олександровича.

Хорошманенко М. Я. був чудовим хірургом-клініцистом, очолював кафедру госпітальної хірургії №1. Його становлення як хірурга проходило під впливом професорів Абражанова О. О. та Гальперна  Я. Й. Обіймаючи посаду ректора, Хорошманенко М. Я. чимало зробив для  інституту. Одним із завдань було відродження із попелу будівлі  морфологічного корпусу і він добився в Раді Міністрів необхідного фінансування.

Олександр Львович Левін-Лаврецький – ректор ДМІ з 1925 по березень 1929 р. Розпочинав навчання у Петербурзькому психоневрологічному інституті. У 1917 році приїхав на канікули до рідного Катеринослава і залишився у місті, вступив у 1918 році на 3-й курс медичного факультету держуніверситету. Через рік він залишає навчання і поступає на роботу до Наркомату охорони здоров’я УРСР. У 1920 році його призначають військовим комісаром військово-лікувальних закладів Катеринославської та Тавричеської губерній. 3 травня 1921 р. він із числа студентів призначається політичним комісаром Катеринославської медакадемії. За час його ректорства змінилася система управління інститутом. Керівництво вузом здійснювалося правлінням з п’ятьох осіб. Ректор добився асигнувань для відновлення будівництва морфологічного корпусу, збудовано один блок. Було придбано багато різного устаткування для кафедр, організована популярна  бібліотека.

Професор Кімбаровський Михайло Олександрович також серед випускників 1923 року. У розвитку сучасної клінічної хірургії йому належить велика роль як видатному вченому, талановитому хірургу, заслуженому діячу науки, який зробив значний внесок у розробки актуальних проблем вітчизняної хірургії, її теорії і практики. Роботи Кімбаровського М. О. з питань абдомінальної хірургії, травматології, військово-польової хірургії ґрунтуються на численних експериментальних та клінічних спостереженнях.

Багатим на особистості був і четвертий випуск.

1924 рік. Ми з гордістю називаємо імена Деміховського Юхима Ілліча, Когана Абрама Ілліча, Кроля Аркадія Григоровича.

Юхим Ілліч Деміховський – видатний вчений-мікробіолог і відомий у Катеринославі поет, який разом із Михайлом Світловим та іншими молодими поетами нашого міста був учасником 1-го Всесоюзного з’їзду письменників і поетів. З 1947  по 1972 рр. Ю. І. Деміховський завідував кафедрою мікробіології. Фундатор наукового напряму селекції мікробів-продуцентів антибіотиків.

Коган Абрам Ілліч – відомий в нашій країні вчений-проктолог, який  зробив значний внесок у вирішення актуальних питань проктології. Великий вплив на його наукову діяльність мав  відомий вчений, заслужений діяч науки професор Яків Йосипович Гальперн. Близько 20 років працював на різних посадах кафедри госпітальної, а потім факультетської хірургії. 

Аркадій Григорович Кроль – професор, лікар-офтальмолог. Після закінчення інституту працював на кафедрі в очній клініці ДМІ. Під керівництвом І. І. Казаса проводив науково-дослідну роботу і захистив докторську дисертацію. Учасник  Другої світової війни. Був начальником очного відділення евакошпиталю, консультантом-офтальмологом Південного фронту, головним окулістом санітарного управління 3-го Українського фронту. Протягом 1948-1949 років виконував обов’язки завідувача кафедри очних хвороб.

П’ятий випуск, 1925 рік. Він увійшов в історію ДМА як випуск, який майже повним складом, а це 248 лікарів, працевлаштувався на роботу у сільську місцевість і посів там передові пости культурного будівництва. Представниця цього випуску – Фаїна Юхимівна Лібман через 50 років на ювілейній зустрічі випускників поділилася спогадами про свій випуск:

«У 1925 році я закінчила ДМІ. Ми були першими спеціалістами охорони здоров’я, які надавали населенню безкоштовну медичну допомогу. То був важкий період для зруйнованої громадянською війною країни. Скрізь, крім голоду і банд, лютували інфекційні хвороби. Щоб займатися відбудовою країни, потрібні були здорові люди. Ось оздоровленню населення країни ми і присвятили всі роки своєї праці. Ми вдячні нашим вчителям, які дали нам путівку в життя, глибокі професійні знання, навчили бути лікарями, вірними клятві Гіппократа, висококваліфікованими спеціалістами».

Шостий випуск, 1926 рік. Його випускниками стали два майбутні науковці-біохіміки професори Зубенко Павло Михайлович та Кашпур Олександр Михайлович.

Зубенко Павло Михайлович – вчений-біолог, доктор біологічних наук, професор. У 1956 році захистив докторську дисертацію «До біохімії зденервованих м’язів». З 1958 до 1970 р. завідував кафедрою біохімії Дніпропетровського медичного інституту. Зробив вагомий внесок у вивчення біохімії м’язової атрофії після невротомії.

Кашпур Олександр Михайлович – доктор біологічних наук, професор. З 1945 по 1970 р. – завідувач кафедри біохімії Дніпропетровського медичного інституту. В 1962 р. захистив докторську дисертацію «Про закономірності в змінах біохімізму м’язів під впливом тренувань і про еволюцію м’язів у хребетних».

Сьомий випуск, 1928 рік. Випускником цього року був професор Єгоров Олександр Семенович – акушер-гінеколог, завідувач кафедри акушерства та гінекології лікувального та стоматологічного факультетів ДМІ, учасник Другої світової війни. Його славетне ім’я відомо багатьом поколінням наших випускників. Він був деканом лікувального факультету.

Восьмий випуск, 1929 рік став випускним для майбутнього ректора ДМІ, к.м.н., доцента Івана Михайловича Кучерявого – лікаря-гігієніста. Кучерявий І. М. завідував кафедрою загальної гігієни, очолював Дніпропетровський обласний відділ охорони здоров’я, зробив вагомий внесок у розвиток медичного інституту.