Меню
  • Увага
  • ДМА

Гнілорибов Т.Є. народився 15 травня 1901 р. у сім’ї донських козаків. У 1925 р. закінчив медичний факультет Ростовського медичного університету. З 1925 до 1934 р. працював ургентним хірургом Ростовської лікарні невідкладної допомоги, виконуючи також обов’язки позаштатного асистента факультетської хірургічної клініки професора М.А. Богомаза. У 1935 р. стає штатним асистентом клініки М.А. Богомаза. У 1937 р. видає друком у Ростовському видавництві монографію «Сегментарна остеотомія за Богомазом», яку невдовзі захищає як кандидатську дисертацію, після чого обирається на посаду доцента.

У 1940 р. він видає другу книгу «Трофічні виразки нижніх кінцівок і їх лікування» і в тому ж році захищає її як докторську дисертацію у Харківському медичному інституті. У 1941 р. його було призначено головним хірургом санітарного управління військової бази госпіталів, розташованих на курортах Північного Кавказу.

У 1945 р. наказом МОЗ України його направлено на посаду завідувача кафедри госпітальної хірургії Дніпропетровського медичного інституту. Він обіймав також посаду  декана лікувального факультету.

Головні науково-практичні напрямки в роботі Тимофія Єремійовича:

Детальніше...

Мікробіолог, доктор медичних наук, професор. У 1920 – х рр. працював відповідальним секретарем катеринославської газети «Грядущая смена» та її літературного додатка «Молодая кузня». Юхим Ілліч писав вірші під псевдонімом Гордій Немілов, був учасником 1-го Всеросійського з’їзду письменників і поетів. У 1924 р. закінчив Дніпропетровський медичний інститут.

З 1935-1938 рр. – асистент кафедри мікробіології Першого Московського медичного інституту. У 1936 р. захистив кандидатську дисертацію «Кишковий бактеріофаг на окремих ділянках біологічного очищення стічних вод». У 1938 р. призначений на посаду завідувача кафедри мікробіології Казахського медичного інституту, де працював до листопада 1947 р.
У 1940 р. Ю. І. Деміховський очолив експедицію у вогнище дизентерії, що спалахнула у районі Уш-Тобе. Матеріали з розшифровки спалаху лягли в основу докторської дисертації «Питання біології ешеріхій у зв’язку з проблемою етілогії гемоколітів».

З 1947 по 1972 р. завідував кафедрою мікробіології ДМІ. Під його керівництвом розгорнулася наукова робота щодо пошуків нових продуцентів антибіотиків. Активно вивчаються аерококи – продуценти перекису водню, представники нормальної мікробіоти людини і тварин.

Детальніше...

Вчений-біолог, біохімік, доктор біологічних наук, професор. Народився 21 березня 1901 р. у с. Жовте Катеринославської губернії, нині П’ятихатського району Дніпропетровської області, у родині селянина. У 1919 р. закінчив Олександрійську вчительську семінарію. З 1922 р. по 1926 р. навчався на агробіологічному відділенні факультету професійної освіти Катеринославського інституту народної освіти, який у 1930 р. було перетворено на Інститут профосвіти, а з 1933 р. - у Держуніверситет.

Від початку війни і до евакуації - начальник спецлабораторії при ДДУ. З 1944 р. працював доцентом, а з 1944 р. по 1953 р. виконував обов’язки завідувача кафедри біохіміїї ДДУ. З 1954 р. по березень 1957 р. - доцент кафедри фізіології та біохімії людини і тварин. Захистив докторську дисертацію "До біохімії зденервованих м’язів" (Київський державний університет, 1956 р.) З березня 1957 р. - професор кафедри фізіології та біохімії людини і тварин ДДУ.

З 1958 р. по 1970 р. очолював кафедру біохімії Дніпропетровського медичного інституту. Основна увага наукових досліджень приділялась біохімії м’язової атрофії після невротомії, а пізніше разом із кафедрою хірургії дитячого віку та кафедрою гістології була розпочата комплексна робота із вивчення біохімічних особливостей м’язів трансплантованої кінцівки.

Детальніше...