Його ім’я вписано в скарбничку нашої історії, а професійна діяльність науковця є яскравою сторінкою, якою ми пишаємося. В. М. Архангельський мав глибокі знання в галузі фізіології, органічної хімії, хірургії, анатомії, відмінно володів методикою постановки експериментів на тваринах.
У 1914 р. Василь Михайлович успішно закінчив Військову медичну академію та з початком Першої світової війни йде на фронт військовим лікарем, однак не перериває зв’язку зі своїм вчителем та однокурсниками, постійно займається науковою діяльністю.
У 1921 році Архангельського за рекомендацією академіка Павлова направили в Катеринослав як наукового співробітника. Маючи відмінні організаторські здібності вченого-фізіолога, широку ерудицію в питаннях природознавства, досконало володіючи німецькою, польською, французькою та англійською мовами, він сформував дружній працездатний колектив співробітників кафедри нормальної фізіології, залучив їх до наукової діяльності. Науковий напрям роботи кафедри в цей період – вивчення вищої нервової діяльності у тварин при порушенні функцій залоз внутрішньої секреції в експерименті. Дослідження кафедри отримали високу оцінку науковців на ІІ, ІІІ республіканських (1937, 1937 рр.) та VII Всесоюзному з’їздах фізіологів (1937 р.). Професор В. М. Архангельський завідував кафедрою 20 років, до 1941 року.
Одночасно професор Архангельський був засновником і директором Інституту фізіології при Дніпропетровському держуніверситеті (1932–1941), який виконував великий обсяг наукових досліджень з різних напрямів фізіології людини та тварин, а також випускав протягом усього періоду свого існування «Вісник інституту фізіології ДДУ». Також він був головою обласного фізіологічного товариства, брав активну участь у громадському житті інституту, виступав з лекціями та доповідями серед науковців, студентської молоді. Був редактором «Катеринославського (Дніпропетровського) медичного журналу», вперше для вищих навчальних закладів країни розробив спеціалізовану програму з фізіології.
У довоєнний період кафедра нормальної фізіології розміщувалася на другому поверсі біологічного корпусу (Олексіївський шпиталь) по вул. Севастопольській у дев’яти кімнатах, поруч розташовувалась лекційною аудиторією на 150 місць із виходом у препараторську, де готували тварин для демонстрування на лекціях. До 1928 року на кафедрі професор Архангельський читав також курс з біохімії, тому не випадково, що в штаті були не тільки лікарі й біологи, але й хіміки.
З початком Другої світової війни професор В. М. Архангельський не зміг евакуюватися і під час окупації Дніпропетровська працював лікарем в обласній лікарні. Цікаву додаткову інформацію про вченого знаходимо на сторінках статті науковців-дослідників історії медицини нашого краю М. П. Чабана, З. І. Шевцової, В. В. Гапонова «Вчений-фізіолог В. М. Архангельський: від асистента до ректора Дніпропетровського державного університету». Це ґрунтовне дослідження біографії професора Архангельського з численними фотографіями та оригінальними документами Василя Михайловича від онука професора, що мешкає в нашому місті. З них дізнаємося, що під час окупації нашого міста німцями В. М. Архангельський був одним з ініціаторів відновлення роботи університету, створеного завдяки викладачам різних вишів (58 осіб), які не виїхали з міста, і працював у ньому завідувачем кафедри та деканом медичного (біологічного) факультету. Викладання велося українською мовою.
Професор В. М. Архангельський – автор 60 наукових праць, однієї монографії. Під його керівництвом захищено дві докторських та шість кандидатських дисертацій. Учнями професора Архангельського були: Л. Б. Моцний, Д. А. Кочерга, П. М. Зубенко, Л. Г. Воронін СР, Г. Т. Чукмасова та інші відомі науковці.
Після звільнення Дніпропетровська від німецьких загарбників професор Архангельський переїжджає в село Христофорівка Криворізького району нашої області, де працює фельдшером. В 1944 році він захворів на тиф і помер.
Пам’ять про вченого-фізіолога професора В. М. Архангельського, видатну постать на науковій ниві, турботливо зберігається його нащадками і зокрема, в Дніпровському державному медичному університеті.
