Видатний лікар-хірург, талановитий педагог, скромна та працелюбна людина, безоглядно віддана своїй справі – все це про нього. Дмитро Оверкович Василенко народився 8 листопада 1883 року в селі Біленьке Хортицького району Запорізької області в селянській родині.
Початкову освіту здобув у рідному селищі – сільському двокласному училищі, далі вступив до Херсонської вчительської семінарії, після закінчення якої вісім років працював народним учителем у селах Катеринославського повіту. За цей час він підготувався, склав екзамени на атестат зрілості при першій чоловічій класичній гімназії в Катеринославі (нині це будівля нашого медичного університету – навчальний корпус № 3-а Стоматологічний центр ДДМУ). У 1911 році вступив на медичний факультет Новоросійського університету в Одесі.
В 1914 році розпочалася Перша світова війна, а 1915 року Дмитро Оверкович, студент 4-го курсу, був мобілізований до царської армії як зауряд-лікар, де почав свою хірургічну діяльність при дивізіонному польовому госпіталі. Саме тут, у бойових умовах, Дмитро Оверкович по-справжньому зрозумів та відчув значення та важливість благородної професії лікаря і дав собі слово – стати справжнім хірургом. Він пройшов усю війну, у вересні 1917 року був демобілізований та повернувся до Одеси, щоб стати дипломованим лікарем. Навесні 1918 року він складає держекзамени й отримує призначення на роботу до Катеринославської губернської земської лікарні на посаду ординатора хірургічного відділення (нині – обласна лікарня ім. І. І. Мечнікова). Однак мирна праця була недовгою. Уже 1919 року Д. О. Василенко був призваний до армії. Знову фронт, безліч важкопоранених, людські страждання, біль. Як кваліфікованого хірурга Василенка призначають головним лікарем польового шпиталю. Це була справжня велика школа військово-польової хірургії.
У січні 1922 року Дмитро Оверкович повертається до Катеринослава. Наступні 20 років його життя й професійної діяльності пов’язані з Дніпропетровською міжрайонною лікарнею ім. І. І. Мечникова та Дніпропетровським медичним інститутом. Тут він заробив собі славу одного з найкращих хірургів. Скільки людей були йому вдячні за збережені життя! При цьому досвідчений хірург невпинно з року в рік передає свій досвід, знання молодому поколінню майбутніх лікарів, читаючи лекції в медичному інституті.
Учень професора В. Ц. Томашевича, Д. О. Василенко був одним із перших співробітників організованої у 1918 році кафедри загальної хірургії ДМІ. За матеріалами клініки, яка вивчала питання лікування пошкоджень і ран, підготував та захистив кандидатську дисертацію за темою «Підшкірні ушкодження клітковини за матеріалами документів хірургічної клініки». У 1936 році – докторську «Закриті ушкодження нирок».
З початком Другої світової війни професор Василенко знов на передовій.
Професор кафедри соціальної медицини, організації та охорони здоров’я, дослідниця історії нашого вишу Тамара Олександрівна Бажан писала: «На базі Дніпропетровської міжрайонної лікарні та декількох кафедр медичного інституту сформовано пересувний військовий госпіталь № 1322 на 900 ліжок, який очолив військовий лікар ІІІ рангу Іван Михайлович Кучерявий, а головним хірургом призначено доцента Дмитра Оверковича Василенка. Госпіталь мав спеціалізовані відділення хірургічного профілю для лікування бойових поранень грудної клітини, органів черевної порожнини, кінцівок, периферичної нервової системи, оперативної урології, ортопедичних та очних хвороб, травм вуха, горла та носа, а також терапевтичне і дерматологічне відділення». Учасник трьох війн, Д. О. Василенко набув великий досвід хірургічних втручань і досконало володів технікою складних операцій в усіх розділах хірургії. Багато уваги приділяв нейрохірургії, широко розробляв теоретичні та практичні питання патологій щитоподібної залози, кістково-суглобового туберкульозу, організації медичної допомоги інвалідам війни. Був одним із фундаторів обласного стоматологічного диспансеру, керував стаціонарним відділенням щелепно-лицевої хірургії на 15 ліжок з операційним блоком.
З 1951 до 1960 рік професор Д. О. Василенко очолював кафедру загальної хірургії ДМІ на базі хірургічного відділення міської клінічної лікарні № 2.
Талановитий педагог, його лекції – чудові за формою, глибокі за змістом, насичені прикладами із багатогранної хірургічної діяльності, дуже любили студенти, молоді лікарі, учні Дмитра Оверковича. Він завжди дуже пишався успіхами й досягненнями вітчизняної науки, тому в його лекціях яскраво підкреслювалася провідна роль вітчизняних учених у розробці основних питань медичної науки. У музеї історії університету ім. І. І. Крижанівської можна побачити хірургічні інструменти, якими користувався Дмитро Оверкович.
Його знали далеко за межами України. За його консультативною допомогою зверталися хворі з Далекого Сходу, Кавказу та інших областей та республік СРСР, до його порад дослухалися.
Д.О. Василенко поєднував науково-дослідну роботу з активною громадською діяльністю: був депутатом обласної Ради, головою комісії охорони здоров’я при виконкомі облради, головою обласного наукового хірургічного товариства. Нагороджений багатьма орденами та медалями.
Спогади про видатного лікаря-хірурга та вченого передаються студентам від покоління до покоління. Шануймо пам’ять тих, хто своєю плідною працею зробив великий внесок у скарбницю історії Дніпровського державного медичного університету.
