Фармаколог, клінічний фармаколог, доктор медичних наук, професор.

Георгій Олексійович Петровський народився у с. Сорочинці Полтавської обл. у 1901 році. Після закінчення середньої школи у Полтаві, поступив на медичний факультет Харківського медичного інституту, який закінчив у 1926 році з відзнакою. Георгій Олексійович був учнем академіка О. І. Черкеса, працював аспірантом, потім асистентом кафедри фармакології Харківського медичного інституту.

З вересня 1932 року професора Петровського Г.О. обирають завідувачем кафедри фармакології Дніпропетровського медичного інституту, якою він керував протягом 10 років (1931-1941 рр.) У 1937 році Георгій Олексійович захистив докторську дисертацію за темою: «О механизме действия ряда лекарственных веществ на секреторную функцию печени».

Професор Петровський Г.О. проявив себе енергійним організатором, талановитим вченим і педагогом. Протягом порівняно короткого часу на кафедрі ним було створено та добре обладнано наукову лабораторію та операційну, придбане устаткування, необхідне для їх оснащення, а також створені нові навчальні кімнати та бібліотека. З 1933 року на кафедрі було засновано аспірантуру, проводилась інтенсивна експериментальна робота.

Видатною заслугою Георгія Олексійовича Петровського було узагальнення досвіду вивчення базових питань клінічної фармакології, що стало основою при створенні вітчизняного підручника «Клінічна фармакологія», який згодом був виданий українською мовою.

Георгій Олексійович свою експериментальну роботу пов’язує з клінічною, читав курс лекцій з клінічної фармакології для лікарів. Також він проводив велику організаційну роботу у ДМІ на посаді декана факультету та заступника ректора з навчальної частини.

Георгій Олексійович створив велику наукову школу, що включала як співробітників кафедри фармакології, так і вчених інших підрозділів та інститутів ДМІ. Професором Г. О. Петровським вперше було глибоко розроблено наукові аспекти клінічної експериментальної роботи. За 10 років роботи професора Г. О. Петровського у ДМІ під його науковим керівництвом на кафедрі було виконано 12 кандидатських і дві докторські дисертації.

Основні напрями наукових досліджень – клініко-експериментальне вивчення питань фармакології жовчовиділення, фізіології та патології печінки, а також пошук шляхів лікарської терапії її захворювань; було вперше створено класифікацію лікарських засобів, що впливають на процеси секреції та виділення жовчі («Класифікація жовчогінних засобів за Г. О. Петровським»).

На кафедрі фармакології і клінічної фармакології, в музеї університету зберігаються наукові напрацювання Г. О. Петровського. Успішно функціонують наукові лабораторії, а клінічна фармакологія стала окремою дисципліною, що викладається для студентів університету.