• slide01
  • slide02
  • slide04
  • slide05
  • slide06

Гнілорибов Т.Є. народився 15 травня 1901 р. у сім’ї донських козаків. У 1925 р. закінчив медичний факультет Ростовського медичного університету. З 1925 до 1934 р. працював ургентним хірургом Ростовської лікарні невідкладної допомоги, виконуючи також обов’язки позаштатного асистента факультетської хірургічної клініки професора М.А. Богомаза. У 1935 р. стає штатним асистентом клініки М.А. Богомаза. У 1937 р. видає друком у Ростовському видавництві монографію «Сегментарна остеотомія за Богомазом», яку невдовзі захищає як кандидатську дисертацію, після чого обирається на посаду доцента.

Фотографія Гнілорибова Т.Є.У 1940 р. він видає другу книгу «Трофічні виразки нижніх кінцівок і їх лікування» і в тому ж році захищає її як докторську дисертацію у Харківському медичному інституті. У 1941 р. його було призначено головним хірургом санітарного управління військової бази госпіталів, розташованих на курортах Північного Кавказу.

У 1945 р. наказом МОЗ України його направлено на посаду завідувача кафедри госпітальної хірургії Дніпропетровського медичного інституту. Він обіймав також посаду  декана лікувального факультету.

Головні науково-практичні напрямки в роботі Тимофія Єремійовича:

  • військово – польова хірургія і наслідки військових пошкоджень;
  • уроджені вади та аномалії;
  • хірургія опорно-рухового апарату;
  • абдомінальна хірургія;
  • трансплантація органів і тканин.

Гнілорибовим Т.Є. опубліковано 287 журнальних статей, дві дисертаційні монографії, та дві книги:

  • «Свободная кожная пластика рубцових контрактур»;
  • «Кортикостеороиды в хирургии брюшной полости».

Автор великих розділів зі шкірної пластики у п’ятитомнику «Руководство по хирургии» і з хірургії судин черевної порожнини у багатотомному виданні «Опыт советской медицины в Великой Отечественной войне.» Під його науковим керівництвом підготовлено та захищено 11 докторських і 39 кандидатські дисертації.

Як хірург, був багатогранним, добре володів розділами загальної та військо-польової хірургії, травматології, урології, гінекології. У 1952 р. при госпітальній хірургічній клініці було організовано торакальне відділення. Широку відомість набули його розробки:

  • кишкової пластики стравоходу при рубцевому стенозі;
  • відновлення піхви при її атрезії;
  • відновлення сечового міхура при його екстрофії;
  • трансплантації органів і тканин (гіпофізу, щитовидної залози, яєчка та яєчника, реплантація та пересадка кінцівок в експерименті тощо).

Його інноваційна діяльність у галузі трансплантології увінчалася розробкою пересадки кісткового мозку у складі частини груднини на судинній ніжці із торакальної артерії.

За досягнення у практичній і науковій діяльності професор Тимофій Єремійович Гнілорибов був нагороджений двома Орденами Трудового Червоного Прапора, орденом «Знак Пошани», медалями. Йому присвоєно звання «Заслужений діяч науки СРСР».

У 1959 р. професор Т. Є. Гнілорибов перейшов до Мінського медичного інституту завідувачем кафедри загальної хірургії, де активно працював до останнього дня свого життя.

Історичні надбання видатного хірурга вченого і педагога Гнілорибова Тимофія Єремійовича і до тепер не втратили свою значущість. В історичному музеї університету зберігаються наукові праці, хірургічні інструменти вченого.

На кафедрі хірургії №2 на стендах в описі історії при викладенні лекційного матеріалу майбутні лікарі мають можливість ознайомитися з його діяльністю – як зразок служіння хірургічній науці і практиці.