Видатні особистості
- Перегляди: 2148
Підпалий Григорій Прохорович – невропатолог-рефлексотерапевт, доктор медичних наук, професор. Народився 3 травня 1926 року в місті Новомосковськ Дніпропетровської області. Закінчив Дніпропетровський медичний інститут в 1955 році. Працював головним лікарем 6-ї міської лікарні з 1955 по 1960 рр., головним лікарем обласної клінічної спеціалізованої лікарні міста Кривого Рогу з 1960 по 1972 роки. У 1965 році захистив кандидатську дисертацію на тему: «Зміни в кістково-суглобній системі при вібраційній хворобі бурильників та проходчиків гірничорудної промисловості Криворізького басейну».
- Перегляди: 2062
Катращук Григорій Кирилович - рентгенолог, доктор медичних наук, професор, завідувач кафедри рентгенології та медичної радіології. У 1956 році закінчив лікувальний факультет Вінницького медінституту, у 1958 році пройшов клінічну ординатору з рентгенології і радіології у ДМІ. У 1967 році захистив кандидатську дисертацію на тему «Порівняльна характеристика окислювальних процесів при рентгенівському опромінюванні великих частин тіла», з 1974 по 1978 рік – завідувач кафедри рентгенології і радіології.
- Перегляди: 2266
У розвитку вітчизняної хірургії та медичної освіти, підготовці хірургічних кадрів в Україні велика роль належала відомому хірургу Якову Йосиповичу Гальперну.
Народився Яків Йосипович 1 січня 1876 року у м. Вільно у родині службовця. Після закінчення гімназії з золотою медаллю у 1894 р. вступив до медичного факультету Київського університету. Ще в студентські роки його улюбленим предметом була хірургія, якій він присвятив усе життя. Після закінчення навчання у 1899 р. Я. Й. Гальперн направляється для лікарської роботи у м. Смілу Київської губернії (зараз Черкаської області), що на той час вважалась «хірургічною Меккою» і де працював талановитий хірург Б. С. Козловський. Невздовзі Я. Й. Гальперн поїхав у Петербург в Обухівську лікарню, хірургічним відділенням якої завідував відомий хірург Р. Р. Вреден.
З початком російсько-японської війни Я. Й. Гальперн працював лікарем у саперному батальйоні на Далекому Сході. У 1906 р. він повертається на колишнє місце роботи, потім переїжджає до Смоленська, де працює під керівництвом проф. С. І. Спасокукоцького спочатку екстерном, а потім асистентом у губернській лікарні.
