Видатні особистості
- Перегляди: 557
Катращук Григорій Кирилович - рентгенолог, доктор медичних наук, професор, завідувач кафедри рентгенології та медичної радіології. У 1956 році закінчив лікувальний факультет Вінницького медінституту, у 1958 році пройшов клінічну ординатору з рентгенології і радіології у ДМІ. У 1967 році захистив кандидатську дисертацію на тему «Порівняльна характеристика окислювальних процесів при рентгенівському опромінюванні великих частин тіла», з 1974 по 1978 рік – завідувач кафедри рентгенології і радіології.
У 1990 році була створена кафедра променевої діагностики, променевої терапії з курсом радіаційної медицини, яку очолив доцент Катращук Г.К. У 1991 році він захистив докторську дисертацію «Рентгенодиапедевтика хронической спаечной болезни брюшины (клинико-рентгенологическое исследование)», а згодом отримав звання професора.
Григорій Кирилович – автор нового напряму в медицині – рентген-діапедевтики та співавтор двох відкриттів у галузі фізики рентгенівських променів:
- Перегляди: 495
У розвитку вітчизняної хірургії та медичної освіти, підготовці хірургічних кадрів в Україні велика роль належала відомому хірургу Якову Йосиповичу Гальперну.
Народився Яків Йосипович 1 січня 1876 року у м. Вільно у родині службовця. Після закінчення гімназії з золотою медаллю у 1894 р. вступив до медичного факультету Київського університету. Ще в студентські роки його улюбленим предметом була хірургія, якій він присвятив усе життя. Після закінчення навчання у 1899 р. Я. Й. Гальперн направляється для лікарської роботи у м. Смілу Київської губернії (зараз Черкаської області), що на той час вважалась «хірургічною Меккою» і де працював талановитий хірург Б. С. Козловський. Невздовзі Я. Й. Гальперн поїхав у Петербург в Обухівську лікарню, хірургічним відділенням якої завідував відомий хірург Р. Р. Вреден.
З початком російсько-японської війни Я. Й. Гальперн працював лікарем у саперному батальйоні на Далекому Сході. У 1906 р. він повертається на колишнє місце роботи, потім переїжджає до Смоленська, де працює під керівництвом проф. С. І. Спасокукоцького спочатку екстерном, а потім асистентом у губернській лікарні.
- Перегляди: 319
Соломон Якович Штейнберг – талановитий вчений, терапевт, чудовий клініцист, доктор медичних наук, професор, учень академіка М. Д. Стражеска.
У 1917 р. він закінчив медичний факультет Київського університету. З 1918 до 1929 р. працював у госпітальній терапевтичній клініці КМІ під керівництвом Ф. Г. Яновського, М. Д. Стражеска і В. В. Виноградова.
У Дніпропетровському медичному інституті Соломон Якович працював з 1929 по 1937 роки. Спочатку один рік він завідував кафедрою біохімії, через рік очолив кафедру факультетської терапії ДМІ та за сумісництвом завідував кафедрою біохімії.
Блискуче знання біохімії та терапії дозволило С. Я. Штейнбергу вміло керувати кафедрами. В цей час повністю оновився штат кафедри, вперше на ній з’явилися аспіранти та клінічні ординатори. Соломон Якович запропонував на практичних біохімічних заняттях проводити не тільки якісні, а й кількісні аналізи. На кафедрі була введена доцентура з курсу туберкульозу. Клініка госпітальної терапії отримала перший у місті електрокардіограф. Значна захворюваність на малярію і туберкульоз у Дніпропетровську, а також виняткове за своєю масовістю отруєння ботуліністичним токсином у 1931-1932 рр. визначили науковий напрямок кафедри – вивчення патогенезу, клініки та лікування інфекційних захворювань, а також їх ускладнень, особливо патології печінки.
