1957 рік один з найбільш знакових радянських періодів. Підкорення космосу космічним апаратом «Супутник 2», проведення міжнародного фестивалю молоді і студентів за участю 131 країни світу. Стартували масові забудови хрущовками в містах країни. Цей рік був яскравим відображенням епохи «відлиги» в політичному економічному і культурному житті країни.
Медичний інститут випускає молодих лікарів, які влилися в медичну галузь великої країни, яка ще потерпала від втрат нанесених, Другою світовою війною.
Його випускниками були наші відомі професори: фізіолог Іван Якович Сердюченко, терапевт-кардіолог Зоя Костянтинівна Алексєєнко, хірург Іван Степанович Білий, хірург-травматолог Юрій Костянтинович Францен, доценти Борис Антонович Драгожинський та Тетяна Дмитрівна Коненкова-Трегубова.
Із числа працюючих в інших ЗВО - 12 кандидатів медичних наук. Переважна більшість випускників спеціалісти першої та вищої категорій різних медичних спеціальностей.
Іван Якович Сердюченко – старійшина дніпропетровських фізіологів. У стінах alma mater він пройшов шлях від студента, лаборанта, асистента, наукового співробітника, доцента, до професора, завідувача кафедри нормальної фізіології. Понад 50 років життя присвячено улюбленій праці! Іван Якович завжди був взірцем служіння науці, медицині, Батьківщині.
З другого курсу він захопився фізіологією. Професор М. М. Денисенко – завідувач кафедри на той час побачив у юнакові вогник наукової думки. Своїми питаннями до наукових проблем допитливий студент часто ставив у глухий кут навіть досвідчених викладачів. І дійсно, у своїй науковій роботі Іван Якович розкрився як тонкий експериментатор, створював власні оригінальні пристрої для експериментів, удосконалював відомі, багато з цих пристроїв запатентовано. Результати деяких його досліджень увійшли до Великої медичної енциклопедії.
Одночасно з роботою на кафедрі, Іван Якович завідував навчальною частиною ДМІ, був одним із засновників Центральної науково-дослідної лабораторії і понад 10 років її очолював; стояв біля витоків створення патентної служби і протягом 8 років завідував патентним відділом інституту. Немов магнітом він притягував до себе близьких за духом людей, давав можливість студентам, аспірантам, в яких бачив своїх наукових однодумців, поринути у науку. Недарма під його керівництвом були захищені п’ять кандидатських та одна докторська дисертації, створена школа нейрофізіологів, добре відома в Україні і за кордоном.
Зоя Костянтинівна Алексєєнко – терапевт, кардіолог, ветеран медичного закладу. З 1966 року її професійна діяльність пов’язана з кафедрою госпітальної терапії - 2 нашого університету, де працювала під керівництвом професора В. М. Дзяка. У 1981-1996 рр. вона очолювала кафедру пропедевтики внутрішніх хвороб. В цей період наукова діяльність кафедри була сконцентрована на розробці і удосконаленні методів діагностики первинної і вторинної профілактики артеріальної гіпертензії та ішемічної хвороби серця у працівників металургійної та машинобудівної промисловості в умовах Дніпропетровського промислового регіону. У 1986 році кафедра була відзначена срібною медаллю на виставці ВДНГ. Ця наукова тематична робота кафедри виконувалась у межах Всесоюзної наукової програми «Профілактика серцево-судинних захворювань в різних регіонах СРСР» під керівництвом Всесоюзного кардіологічного наукового центру АМН СРСР. З. К. Алексєєнко є автором 232 наукових публікацій, серед яких 8 монографій, один винахід, 12 раціоналізаторських пропозицій. Вона нагороджена почесними знаками «Відмінник охорони здоров’я» та «Відмінник вищої школи». Навіть перебуваючи на заслуженому відпочинку, Зоя Костянтинівна активно цікавиться життям рідної альма матер і бере участь у зустрічах ветеранської організації.
Хірург Іван Степанович Білий зірковий випускник 1957 року. Інститут закінчив з відзнакою і залишився в аспірантурі на кафедрі госпітальної хірургії – 2. Він пройшов усі етапи становлення вченого: від асистента до професора і завідувача кафедри загальної хірургії на базі міської лікарні швидкої допомоги. Досвідчений лікар і педагог, Іван Степанович багато займався зі студентами виховною роботою, з любов’ю готував лікарські кадри. Досвідчений діагност в галузі абдомінальної хірургії, він спас життя і повернув здоров’я і працездатність багатьом сотням тяжкохворих. Заслужений працівник вищої школи УРСР, лауреат Державної премії УРСР в області науки і техніки (1989 р.). Учасник Другої світової війни, приймав участь у визволенні Дніпропетровська і Дніпродзержинська, Білорусії, Польщі, Естонії, війну закінчив на Ельбі. Можна без перебільшення сказати, що професійний шлях Івана Степановича Білого – це шлях невтомного трудівника, прекрасного хірурга і педагога, чуйного товариша і скромної людини.
Розповідаючи про випускників 1957 року не можна не згадати про Юрія Костянтиновича Францена. Талановитий вчений та педагог, досвідчений хірург-травматолог, винахідник, відмінник вищої школи охорони здоров’я, професор ДМІ, голова криворізького товариства травматологів. Коли у 1973 році в нашому виші на базі м. Кривий Ріг було відкрито факультет післядипломної освіти (у той час він називався факультетом удосконалення лікарів), Ю. К. Францен у 1975 р. став першим завідувачем кафедри ортопедії та травматології ФУЛ, а з 1976 року - деканом факультету.
Юрій Костянтинович був чудовим викладачем і видатним хірургом. Він багато сил і праці вклав в органічне злиття науки і практики на Криворіжжі. За його ініціативою у м. Кривий Ріг було відкрито обласне відділення для лікування хворих на кістково-гнійну інфекцію. Він вивчав причини травматизму гірників Кривбасу. Дослідження вченого значною мірою сприяли подальшому розвитку питань кісткової пластики у різних умовах, удосконаленню органозберігаючих оперативних втручань на опорно-руховому апараті.
Визнаним майстром педагогічної ниви був доцент кафедри анатомії людини Борис Антонович Драгожинський. Він закінчив лікувальний факультет ДМІ, був активним студентом, брав участь в роботі СНТ – студентського наукового товариства. По закінченні інституту протягом двох років працював акушером-гінекологом в дорожній лікарні Кіровоградської області. З 1959 по 1961 рр. був асистентом кафедри топографічної анатомії та оперативної хірургії. З 1962 р. був зачислений аспірантом на кафедру анатомії та під керівництвом проф. К.Д. Філатової розпочав наукові дослідження морфології та топографії залоз стравоходу. У 1966 р. по цій тематиці захистив кандидатську дисертацію. Автор 40 друкованих наукових робіт, брав участь у багатьох конференціях та з’їздах морфологів. З 1973 по 1975 роки Борис Антонович був у науковому відрядженні в Республіці Куба, працював науковим консультантом в університеті Орієнте міста Сантьяго де Куба. Опанував іспанську мову. Він розповідав, що на кафедрі працювало 11 викладачів, 9 з них були ще студентами старших курсів, в них був замалий досвід роботи, але працювали багато з бажанням всьому навчитися. Ми заснували анатомічний музей кафедри, виготовили 96 нових музейних і навчальних препаратів, схем, малюнків, запровадили новий метод виготовлення музейних препаратів, придатних для умов тропічного клімату. Спільно з колективом кафедри були вперше організовані макро-мікроскопічна і гістологічна лабораторії. Всі молоді викладачі опанували основні методи морфологічних досліджень. Вперше на медичному факультеті була створена вчена рада морфологів і вперше проведений захист першої на Кубі кандидатської дисертації. Борис Антонович щиро ділився своїм багатим дослідом практичної та наукової роботи з кубинськими колегами. Повернувшись у стіни альма матер, Б. А. Драгожинський вів в інституті велику педагогічну громадську роботу. Студенти любили і цінували його, як досвідченого викладача і наставника молоді.
Доцент Тетяна Дмитрівна Коненкова-Трєгубова – протягом навчання в інституті брала активну участь в роботі наукових студентських гуртків на кафедрі нормальної анатомії і пропедевтики внутрішніх хвороб, отримала диплом з відзнакою і залишена в інституті для наукової роботи. У 1960 р. закінчила аспірантуру з анестезіології на кафедрі госпітальної хірургії № 2 у проф. Чухрієнко Д.П. і захистила кандидатську дисертацію за темою «Гангліоблокатори у сучасному знеболенні». З 1961 року працювала асистентом на кафедрі госпітальної хірургії № 2, а з 1963 р. – асистентом на кафедрі загальної хірургії, викладала курс анестезіології, керувала виконанням знеболення у клініці. За роки роботи на кафедрі надрукувала 11 наукових праць. Брала активну участь у суспільному житті інституту. Була членом комісії народного контролю.
Неймовірно, але ж і через 55 років після закінчення альма матер її вихованці збираються під стінами морфологічного корпусу на традиційні зустрічі випускників. У жовтні 2012 року на таку, вже восьму, зустріч прийшли випускники лікувального факультету 1957 року випуску. «Щоразу збираючись на ці зустрічі, ми знову і знову дякуємо долі, що дала нам можливість навчатися, стати лікарями, полюбити майбутню професію і служити їй вірно, чесно і безкорисливо», - стверджували наші вихованці!
Випускники 1957 року – це все ще покоління юнаків і дівчат опалених війною, які в реальному житті відчули голод і холод, які знали ціну куску хліба і з великою жагою до знань засвоювали мистецтво лікарської професії. Здолавши труднощі в молодому віці, вони несли в медицину гуманність, співчуття до хворого, альтруїзм, і відданість справі.
