Меню
  • ДМА

Продовжуємо цикл розповідей про навчальні корпуси та будівлі нашого вузу. Сьогодні ви дізнаєтесь історію навчального корпусу 3-а - старого санітарно-гігієнічного корпусу, що знаходиться на Соборній площі, 2 і належить нам з 1922 року. Ця будівля була зведена для першої чоловічої класичної гімназії Катеринослава у 1861 році і нині є пам’яткою архітектури національного значення Дніпра, що збереглася до наших часів.

 

Передісторія будівлі до того, як вона стала власністю медичного університету, така.

Першого серпня 1805 року представники міської думи, дворянського зібрання, губернських установ, духовенства взяли участь у відкритті Катеринославської класичної чоловічої гімназії, яка знаходилася на перехресті вулиць Воскресенської і Володимира Великого (тоді вул. Проточної і Дворянської, а у радянські часи вул. Леніна та Плеханова). Але з часом в умовах активного розвитку міста цієї будівлі не вистачало. У 1843 році імператором Миколою І був затверджений перший план та кошторис на будівництво нового приміщення на схилі Соборної гори, але за цим проектом гімназію не збудували через відсутність коштів. Доля не сприяла будівництву нової гімназії.

У 1847 році директор гімназії писав:

«Место для постройки гимназии Высочайше указано в плане города на горе, против Богоугодных заведений… Отдаленность назначенного места от центра города и возвышенное положение наго, много будут представлять неудобств для приходящих учеников, в особенности в зимнее время; в хозяйственном отношении местность эта невыгодна по затруднительной доставке из Днепра воды, а устранить эту затруднительность можно лишь устройством водопроводных машин.»

У 1850 році знову гостро стало питання будівництва гімназії, правда, у скороченому обсязі. Архітектором був призначений місцевий зодчий, Сергій Грязнов, який до цього проектував богоугодні заклади (нині – лікарня Мечникова), але через стан здоров’я у 1852 він був замінений на архітектора І. М. Скотнікова.

Гімназію будували у 1858-1861 роках, вже при наступному царі Олександрі ІІ. Керував будівництвом рідний брат письменника Федора Достоєвського – Андрій Достоєвський, який був губернським архітектором Катеринослава з 1860 по 1865 рр. При гімназії була домова Олександро-Невська церква.

У новий двоповерховий будинок класична гімназія переїхала у 1862 році.

Будівля виконана в стилі пізнього миколаївського ампіру. Має 2 поверхи, витягнутий повернений на площу фасад, з боків якого було 2 великих крила. Праве крило не збереглося до наших часів. Обробка будівлі скромна, практично відсутній декор. На першому поверсі, зробленому з рустованого (сколотого з зовнішньої сторони) каменю, розташувався пансіон, де постійно мешкали до 50 учнів, знаходилась учительська кімната, кілька кабінетів і службові приміщення. На другому поверсі – одинадцять класних кімнат, фізичний кабінет, бібліотека і домашній храм. До речі, бібліотека при гімназії вважалася найстарішою і найповнішою, нараховувала наприкінці ХІХ століття більше ніж 12 тисяч примірників.

За будівлею знаходилася садиба, що займала цілий квартал до Гімназичної вулиці (нині – вул. Вол. Винниченка). Там розташовувалося п’ять кам’яних будівель: квартира директора з канцелярією, архівом, прислугою; баня, кухня з погребом і льодовиком, пральня.

Але не все йшло гладко. Після зведення будинку у ньому, на жаль, виявилися технічні недоліки, через що вона потребувала щорічних ремонтних робіт. Через це керівництво гімназії марно намагалося продати будівлю у 1862 році семінарії, а у 1886 р. – міністерству внутрішніх справ.

У 1904 році з правої сторони будівлі за проєктом Єдуарда Харманського був доданий двоповерховий корпус, де на першому поверсі розташували гімнастичний зал, а на другому – актовий. В часи Великої Вітчизняної війни ця прибудова була знищена. Довгий час на її місці маячила опалена стіна. Зараз на цьому місці знаходиться шестиповерхова будівля нового санітарно-гігієнічного корпусу.

Гімназисти вивчали закон Божій, російську, грецьку, німецьку, французьку мови та латину, математику, природознавство, географію, історію, малювання та чистописання. Багато вихованців гімназії стали чиновниками, очолювали дворянські організації, земські установи міста, реалізували себе в комерції, творчій діяльності. Імена найкращих випускників заносились на мармурову дошку гімназії.

Під час Першої світової війни в будівлі було розгорнуто шпиталь, де з 1916 р. відбували практику курсистки медичного відділення Вищих жіночих курсів. Після 1920 року гімназія припинила існування.

У 1922 р. будівлю передали Катеринославській медичній академії. Одразу після ремонту сюди з Олексіївського шпиталю перебралася адміністративно-господарча частина та деякі кафедри, а саме фармакології, загальної гігієни. З моменту заснування кафедри соціальної гігієни та охорони здоров’я у 1924 р. (засновник проф. М. В. Донич) вона також розміщувалася у гігієнічному корпусі. У 1924/25 навчальному році в корпус була переведена кафедра патологічної фізіології. По суворому часу 20-х років їй виділили три кімнати, її оснащення було край бідним, лише столи і лавки для проведення практичних занять. У 1928 році зав. кафедрою проф. Бріккер Ф.М. домігся розширення приміщень: кафедрі додатково виділили 4 нових кімнати, де була організована біохімічна лабораторія з достатньо добрим обладнанням.

У 1931 р. Дніпропетровський медичний інститут поповнюється новим санітарно-гігієнічним факультетом, який був відкритий в числі перших чотирьох в Україні. Газета «Український медпрацівник » від 14 травня 1930 року № 69 (67) інформувала про рішення наркомздраву України організувати у чотирьох медичних вузах: Київ, Харків, Одеса, Дніпропетровськ – санітарно-гігієнічні факультети. Їхня організація відповідала суттєвим і необхідним вимогам часу. Розмах будівництва 30-х років, масштабність індустріалізації та колективізації з особливою гостротою ставили питання про санітарний нагляд у всіх галузях народного господарства в період його всеосяжного становлення.

Факультету пощастило. Біля його колиски, витоків, стояли відомі вітчизняні вчені, видатні дослідники, заряджені енергією всепоглинаючої любові до своєї справи: академік Л. В. Громашевський, високоосвічені гігієністи професори М. В. Доніч, Л. М. Горовіц-Власова, І. Л. Штрум, С. С. Каган, Б. М. Шкляр, М. Я. Шелюг, О. Ф. Стояновський, М. М. Мусерський, епідеміолог І. М. Гольштейн, мікробіолог Ю. І. Деміховський, інфекціоніст І. І. Левін, доцент-гігієніст М. К. Картман.

З перших років заснування кафедри нового факультету розмістилися в навчальному корпусі класичної гімназії, який став іменуватися гігієнічним. Кафедра загальної гігієни – у чотирьох кімнатах на другому поверсі будівлі. У післявоєнний час на початку 1950-х років після відбудови приміщення вона займає вже усе ліве крило другого поверху. Тут же розміщуються і інші гігієнічні кафедри: гігієни харчування, комунальної гігієни, гігієни дітей та підлітків.

З 1933 року в навчально гігієнічний корпус переїжджає кафедра мікробіології. Їй було відведено 10 великих світлих кімнат для проведення практичних занять. Тут вона знаходилася до самого початку Великої Вітчизняної війни, до серпня 1941 р.

Після звільнення нашого міста від окупантів та реевакуації медичного інституту в Дніпропетровськ санітарно-гігієнічний факультет переживає своє друге народження. Відновлюється навчальний процес фундаментальних профільних кафедр факультета: загальної гігієни, комунальної гігієни, гігієни праці, гігієни харчування, гігієни дітей та підлітків, соціальної гігієни та охорони здоров’я, мікробіології, епідеміології. Навчальний корпус старого сангіга після відбудови від воєнної розрухи приймає ці кафедри медичного інституту аж до 1984 року, коли поряд зі старим було збудовано новий санітарно-гігієнічний корпус.

Цікавий факт про старий сангіг зберігся на сторінках інститутської багатотиражки «Відмінник навчання» - так називалася газета «Пульс» раніше, у післявоєнні часи. Вона повідомляла, що під час окупації будівля старенького сангігу була ґрунтовно зруйнована, до її відбудови залучилися всі: студенти, викладачі розчищали завали цегли, дощок, брухту. Раптом пролунав здивований вигук! У напівзруйнованій стіні корпусу, яку заходилися розбирати, був знайдений номер газети «За соціалістичні медкадри» від  березня 1936 року. Газета була цікавою знахідкою: пожовклий, місцями розірваний номер з хвилюванням переходив із рук в руки! З газети дізнаємося, що її редактором на той час був завідувач кафедри соціальної гігієни проф. Б. М. Шкляр, що вона виходила 4 рази на місяць. В самій газеті розміщена стаття про підсумки другої наукової студентської конференції інституту, яка відбулася 29 лютого 1936 року, що її відкрив відомий професор А. Ф. Држевецький, а також виступили професори В. М. Архангельський, С. Я. Штейнберг, С. К. Соловйов, ректор Л. А. Габінов. Зараз ця газета зберігається в народному музеї історії нашого університету. Є його цінним експонатом.

В наступній публікації ми продовжимо післявоєнну історію корпусу.