Щороку 27 жовтня ми святкуємо День української писемності та мови. В цей день студенти та викладачі ДДМУ взяли участь у конференції, присвяченій цій події, а також приєдналися до написання Всеукраїнського радіодиктанту національної єдності.

Конференцію відкрила завідувачка кафедри мовної підготовки та гуманітарних наук, професорка філологічних наук Тетяна Віталіївна Філат із вступним словом про духовний скарб нашого народу, що передається з покоління в покоління. Цим скарбом для українців є мова – мелодійна, глибока, ніжна й водночас мужня. Ми зберегли її в найтяжчі часи, а вона стала тим корінням, що не дає вирвати нас з власної землі.

Цікаві виступи підготували наші студенти, в яких представили свої дослідження про мову, її роль у формуванні української ідентичності, сучасні виклики та перспективи. Про силу, красу й сучасність українського слова.

Анна Демченко розповіла про формування «ДНК нації» за допомогою слова. Нармін Мамедова зосередила увагу на ролі української мови та діаспори в світовому просторі. Марина Малюкіна розглянула виклики, що стоять перед українською мовою в умовах глобалізації. Олександр Свидовський простежив шлях становлення української писемності — від Кирила й Мефодія до сучасності. Дарина Семенюк підняла актуальну тему впливу суржику на мовну культуру українців. Олександра Півторипавло закликала берегти рідну мову як основу державності. Андрій Бачинський у своєму виступі порушив питання походження української мови та її історичного розвитку. Марина Гордіна поділилася роздумами про слова Ліни Костенко: «Нації вмирають не від інфаркту — спочатку в них відбирають мову». Дарина Рублевська зацікавила слухачів добіркою маловживаних, але неймовірно красивих українських слів і їхньою етимологією. Дмитро Капшук розповів про силу українського слова, що об’єднує людей навколо спільних цінностей. Ілага Караваєва проаналізувала, як мова українських письменників відображає дух своєї епохи.

А потім всі разом писали радіодиктант 2025 року під символічною назвою «Треба жити», до якого доєдналися й інші кафедри, студенти, лікарі-інтерни та викладачі ДДМУ. Адже для кожного — це не лише додаткова мовна практика, а й вияв громадянської свідомості та поваги до культурної спадщини України.

День писемності та мови – це нагадування про те, що ми сильні доти, доки звучить наше слово. Українська мова тримає нас разом. Дарує силу вірити й перемагати. І як би не змінювався світ, вона залишатиметься тією ниткою, що зв’язує минуле й майбутнє, творить сьогодення. Тож бережімо українську, плекаймо її, передаваймо дітям і онукам. Поки звучить українське слово — живе Україна!