Нещодавно у ДДМУ відбулася тепла й зворушлива зустріч випускників 1987 року 1-го лікувального факультету Дніпропетровського медичного інституту. Біля морфологічного корпусу, під осіннім небом, зібралися 22 колишні студенти, щоб згадати роки навчання, поділитися спогадами та знову відчути атмосферу рідної альма-матер.
За традицією зустріч розпочалася в Музеї історії ДДМУ ім. І.І. Крижанівської. Піднімаючись сходами, випускники зупинилися біля фотостенда з іменами колег, які загинули у сучасній війні за свободу України, — вшанували їх хвилиною мовчання. Зупинили погляди на стенді з уламками шахеда, який пошкодив морфологічний корпус. На фото побачили кадри руйнувань корпусу та студентського містечка після обстрілу 16 квітня 2025 року. Багато наших випускників долучилися до збору коштів на відновлення морфологічного корпусу, який є не лише символом університету, а й архітектурною пам’яткою Дніпра.
В оновленому Музеї історії гостей вразили нові експозиції – фотостенди про історію та сучасність нашого вишу, сторінки «живої книги». Кожен куточок нагадав про студентські роки. А під час екскурсії до Анатомічного музею колишні студенти згадали, як складали свій перший державний іспит з анатомії. Було багато спогадів, розмов, жартів. Потім всі залюбки фотографувалися біля воскових фігур завідувачів кафедр та легендарної скелетованої конячки Зіни, яка допомагала відновлювати кафедру анатомії після Другої світової війни, а нині є експонатом музею.
Потім в тісному колі розповідали про себе. Особливо зворушила присутніх історія Олега Довгополого – хірурга з Херсона, нагородженого Орденом Святого Пантелеймона за патріотичну позицію, підтримку херсонців під час російської окупації та відмову від співпраці з ворогом. Навіть у найважчі дні він зберіг табличку українською з назвою лікарні, а після визволення міста повернув її на фасад. Його розповідь викликала в однокурсників щире захоплення й гордість.
Випускники висловили щиру вдячність рідному університету, керівництву, викладачам і співробітникам за гостинність, турботу та збереження історії та традицій. Своїми враженнями поділився Олександр Мартишкін: «Ми були просто зачаровані! В умовах війни можливість отримати позитивні емоції надзвичайно важлива. Віримо, що наступна зустріч, запланована на вересень 2026 року, відбудеться під мирним небом України».
