Фундаментальні морфологічні дослідження за традицією проводяться співробітниками кафедр анатомії людини, гістології, оперативної хірургії та топографічної анатомії.

На цих кафедрах розвиваються наукові напрямки, які можна виділити як анатомічний, гістологічний та напрямок, що пов'язаний з дослідженнями в оперативній хірургії та топографічній анатомії.

Засновник гістологічного напряму – професор Володимир Порфирійович Карпов

Народження наукової школи завжди є результатом діяльності великого вченого та видатної особистості.

Таким вченим – засновником гістологічного напряму – був професор Володимир Порфирійович Карпов. Саме його зусиллями у 1917 році була створена кафедра гістології. Працюючи у Відні в лабораторії видатного мікроскопіста Аббе, В.П.Карпов зробив значний внесок у розробку загальної теорії мікроскопу й написав посібник "Очерк общей теории микроскопа в ее историческом развитии", який протягом десятиліть був головною книгою для мікроскопістів. В.П.Карпов розвинув широкі дослідження в галузі загальної гістології та цитології. Поряд з класичними гістологічними методиками В.П.Карповим та його учнями широко застосовувались методи прижиттєвого дослідження клітинних ядер.

З 1925 до 1933 року після переїзда В.П.Карпова до Москви його наступником став професор Мілош Мілошевич Марич, учень відомого угорського гістолога академіка Іштвана Апаті. М.М.Марич і колектив кафедри продовжили розвиток у напрямі цитологічних і каріологічних ідей В.П.Карпова. Крім того, професор М.М.Марич розвинув власні уявлення про сполучні тканини, зокрема про походження і значення міжклітинних структур сполучних тканин.

Важливим етапом розвитку слід вважати період з 1931 по 1941 рік, коли кафедру очолив професор Борис Олексійович Алексенко, учень академіка І.І.Шмальгаузена. У цей час наукові інтереси кафедри були пов’язані з вивченням гістогенезу м’язових тканин в онто- і філогенетичному аспектах.

Значний період розвитку пов’язаний з ім’ям член-кореспондента АМН СРСР професора Миколи Івановича Зазибіна, який завідував кафедрою з 1944 по 1954 рік. М.І.Зазибін спільно із співробітниками не тільки відновив та істотно розширив матеріальну базу кафедри, майже повністю втрачену під час війни, не тільки організував на високому рівні педагогічний процес, але й широко розвинув дослідження розвитку і реактивності периферійної нервової системи тварин і людини.

Професор Ольга Петрівна Лисогор керувала кафедрою гістології з 1954 по 1962 рік. Вона та її учні переважно вивчали дію різних факторів на органи ендокринної та статевої систем. Подальший розвиток гістологічних досліджень з 1962 по 1989 рік пов’язаний з ім’ям професора Володимира Івановича Архипенка. В.І.Архипенко присвятив свою діяльність вивченню ендокринної системи. Разом з учнями він продовжив цей напрямок в дослідженнях і став одним з провідних спеціалістів у цій галузі. Ще одним важливим напрямом стало вивчення структури міжклітинних контактів як системостворюючих елементів тканин. Численні роботи В.І.Архипенка та його учнів, проведені з використанням різних гормонів і моделей in vivo та in vitro, показали правильність основних положень унітарної теорії механізму дії гормонів.

З 1989 до 1996 року кафедра працювала під керівництвом професора Лева Вікторовича Гербільського. У цей період Дніпропетровська гістологічна школа була націлена на розробку проблем екологічної гістології. З 1999 року відновлену кафедру гістології очолив учень В.І.Архипенка – професор Ігор Володимирович Твердохліб, який разом із співробітниками реалізував системний підхід до наукової проблеми з ви-користанням методів кількісної морфології, біохімії, тривимірного комп’ютерного моделювання, електронної мікроскопії. Сьогодні під керівництвом І.В.Твердохліба на кафедрі розгорнуті дослідження, що спрямовані на аналіз нормального й аномального гістогенезу різних компонентів серця і серцево-судинної системи і патогенезу різноманітних патологічних процесів у серці людини та експериментальних тварин. На кафедрі видається фаховий електронний журнал «Морфологія», який дістав міжнародного визнання та входить до архівних систем Наукової електронної бібліотеки (м. Москва, Російська Федерація) та Директорії журналів відкритого доступу (м. Лунд, Швеція).

Наукові дослідження в рамках розвитку анатомічного напряму морфологічної школи торкалися різних проблем морфології, зокрема вікової. Останню запропонував розробляти професор Тростянецький М.М. Частина його досліджень була також присвячена анатомії судин спинного мозку та його оболонок. В рамках дослідження вікової анатомії були вивчені особливості будови нирки в різні вікові періоди (Мілейковський А.М.), вікові особливості хребта (Мерперт Є.П.), слизової оболонки носової порожнини (Заремба Є.Ц.) Також вивчалася анатомія органних судин, зокрема нирок, судини оболонок головного мозку (Патрик А.М., Хмара І.М.), артерії шлуночків серця (Хмара І.М.). Анатомія судин була науковим напрямом кафедри анатомії людини протягом 30 років. Були досліджені варіанти гілок стегнової артерії, черевної аорти, дуги аорти, підключичної артерії. Малигін О.М. продовжив вивчення внутрішньорганних судин. У довоєнні роки наукові дослідження також охоплювали краніологію, обраним напрямом було вивчення розмірів турецького сідла та гіпофізу (Берман О.Б.).

Професор Філатова К.Д. ввела нові напрями анатомічних досліджень. Протягом 50-60-х років ви-вчалася макро-мікроскопічна анатомія та реактивність залоз слизових оболонок дихальних шляхів та початкового відділу травного тракту при впливі на організм виробничого пилу в експериментальних умовах. Цю тематику розробляли співробітники кафедри: Калич В.І., Мацепон В.Д., Січовий В.П., Карпухіна Н.Ф., Симонько А.І., Кузьменко В.Н., Огій О.С., Драгожинський Б.А., Салькова З.Н. Фундаментальні дослідження впливу пилу на стан дихальних шляхів внесли вагомий внесок у охорону здоров’я, а саме в розробку методів профілактики пневмоконіозів. Другим науковим напрямом в ті роки були пластичні властивості судинного русла при порушенні кровотоку. Цими питаннями займалися співробітники Вара А.К., Маковецький В.Д., Забарна Н.І., Сокуренко С.І., Кураєв В.Є.

У 70-х роках минулого сторіччя під керівництвом професора Стебельського С.Є. співробітники кафедри анатомії людини почали наукові дослідження щодо вивчення внутрішньоорганної та тканинної синтопії різних органів в залежності від їх конструкції та розвитку, ангіо- та лімфоархітектоніки мікроциркуляторного русла трахеї, бронхів, плеври, окремих відділів нервової системи, серця, кон’юнктиви ока, щитоподібної залози. Ці дослідження були узагальнені у 2 докторських та 11 кандидатських дисертаціях. Вперше на кафедрі почалася розробка методик вивчення морфогенетичних, адаптивних і органоспецифічних властивостей судин гемомікроциркуляторного русла. Професор В.Д.Маковецький зі співробітниками продовжив вивчення адаптивних органних і тканиноспецифічних властивостей мікроциркуляторного русла. Були освоєні методики мікрокорозії та скануючої електронної мікроскопії. Вивчалися тонкі взаємовідносини гемо- і лімфоциркуляторного русла. Введені біохімічні методики для визначення енергетичних витрат у досліджених об’єктах.

Професор Козлов В.О. розробив широкий науковий напрямок анатомічних досліджень: вивчення гемомікроциркуляторного русла органів, органо- і морфогенез серця, розвиток судинного русла органів у нормі та під впливом різноманітних зовнішніх чинників. Темами планових ініціативних наукових робіт кафедри останніми роками були: «Розвиток та становлення серця та його судин, папілярно-трабекулярного апарата в онто- і філогенезі», «Розвиток серця та судин в нормі та після експериментальних втручань», в рамках яких було виконано більшість дисертаційних робіт. Подальший розвиток анатомічного напряму – це дослідження розвитку та морфо-функціонального стану органів та тканин експериментальних тварин та людини в нормі, в онтогенетичному аспекті, а також під впливом зовнішніх чинників. Отримані та опубліковані результати щодо морфогенетичних закономірностей розвитку серця експериментальних тварин під впливом хімічних тератогенів, зокрема етилового алкоголю та похідних вітаміну А, а також вплив гіпертермії та гіпоксії.

В напрямі розвитку оперативної хірургії та топографічної анатомії в Дніпропетровському медичному інституті була 1919 році заснована кафедра оперативної хірургії та топографічної анатомії. Професор О.О.Абражанов в цей час ввів навчальні операції на тваринах, створив студентський гурток. З 1924 по 1934 рік кафедру очолював професор В.В.Москаленко, який почав вивчати судинну систему. Основним науковим напрямом було вивчення клітковинних просторів тазу і розробка реконструктивних операцій при патології опорно-рухового апарату, досліджена топографія клітковинних просторів на кінцівках та шиї, впроваджено методи дренування клітковинних просторів тазу за В.В. Москаленком, розроблено реконструктивні операції опорно-рухового апарату.

З 1954 по 1958 роки кафедру очолював професор П.Я.Ільченко, учень П.О.Герцена. Основним науковим напрямом стали реконструктивні операції на органах опорно-рухового апарату, вивчення клітковинних просторів кінцівок та шляхів розповсюдження запальних процесів. Розроблені нові способи ампутації гомілки та стегна, запропоновано імобілізаційний пристрій для транспортування постраждалих на шахті. Співробітники кафедри М.Ю.Демко та інші продовжували вивчення судинної системи та опорно-рухового апарату.

З 1958 по 1972 рік кафедру очолював професор М.Ю.Демко. Співробітники продовжували вивчення артеріальної та венозної сітки, переважно, сечостатевої системи, розробку методів їх оперативного лікування, а також вирішували проблеми крипторхізму, морфофункціональні зміни органів і тканин, законсервованих у рідкій речовині за методом М.Ю.Демка.

З 1972 по 1982 рік кафедрою керував доцент Є.Х.Чернявський. Основним науковим напрямом було вивчення сегментарного кровопостачання паренхіматозних органів і розробка раціональних методів оперативних втручань на них. Велику увагу Є.Х.Чернявський приділяв питанням розробки сегментарних безшовних резекцій паренхіматозних органів, експериментальним обгрунтуванням пластичних операцій на нирці і сечовому міхурі.

З 1982 по 2006 рік кафедру очолювала доктор медичних наук, Заслужений працівник народної освіти України, дійсний член Української Академії Наук національного прогресу Топка Ельвіра Григорівна. Науковим напрямом стало вивчення патогенезу, моделювання захворювань сечостатевої системи і розробка патогенетичних та хірургічних засобів їхнього лікування.

Сьогодні колектив працює над науково-дослідною роботою за темою: «Морфо-експериментальне обгрунтування нових хірургічних операцій на органах та тканинах з використанням СО₂-лазерного скальпелю».

Отже, за зміною дат, явищ, блискучих індивідуальностей представників морфологічної школи ви-являється єдиний процес становлення її традицій та досвіду, єдина логіка розвитку школи як цілого.