Від Вищих жіночих курсів до університету

 

Дніпровський державний медичний університет на історичному шляху змінював свою назву 8 разів за період своєї вікової історії, і кожна зміна була відображенням певної епохи його життя, умовою відповідати вимогам, що висувалися до медичної освіти – підготовки висококваліфікованих лікарських кадрів, задоволення потреб охорони здоров’я, збереження здоров’я громадян країни. 

 

Передісторія вищої медичної освіти Катеринослава тісно пов’язана з історією нашого міста. Ще 4 жовтня 1784 року Катериною І був підписаний Указ Сенату, в якому вона звеліла у губернському місті Катеринославського намісництва заснувати університет з вищою лікарською школою при ньому. У 1916 році в місті було відкрито вищий медичний заклад - Катеринославські жіночі курси при гірничому інституті імені Імператора Петра І – єдиному на той час інституті. Директором Вищих жіночих курсів став ректор гірничого інституту професор Микола Йосипович Лебедєв, деканом медичного відділення у 1916-1917 рр. – професор Яків Михайлович Должанський – провідний хірург губернської земської лікарні (нині лікарні імені Мечникова), а потім професор Томашевич Вінсент Цезарович у 1917-1918 рр., теж хірург губернської земської лікарні.

Детальніше...

 

Від Олексіївського шпиталю до корпусу гуманітарних наук

 

Музей історії І. І. Крижановської розпочинає серію розповідей про будівлі та навчальні корпуси нашого університету. Розпочнемо саме з навчальних корпусів. На сьогодні їх сім, а 100 років тому з лютого 1917 р. першою будівлею і штаб – квартирою медичного відділення Катеринославських Вищих жіночих курсів, які стояли у витоках нашого вишу, став будинок по вулиці Севастопольській, 17.

 

Цікаво, чому він увійшов в історію як Олексіївський шпиталь? Звернемося до історичних хронік. Історія будинку починається з 1914 року, власне, коли його було зведено за проєктом Катеринославського архітектора Олександра Красносельського на гроші численних пожертвувань громадськості губернії. Проєктувався і будувався він як притулок для дітей-сиріт на честь царевича Олексія – сина Миколи II. Але планам на будівлю не судилося здійснитися. Почалася Перша світова війна, і приміщення стало використовуватися як лазарет для поранених бійців – так званий Олексіївський шпиталь. Хоча шпиталем цей заклад називати не зовсім правильно, правильніше – лазарет, бо лазарет відрізняється від шпиталю тим, що в ньому не проводять довге складне спеціалізоване лікування.

Детальніше...