Із скарбниці музею
- Деталі
- Категорія: Із скарбниці музею
- Перегляди: 4025
Від Вищих жіночих курсів до університету
Дніпровський державний медичний університет на історичному шляху змінював свою назву 8 разів за період своєї вікової історії, і кожна зміна була відображенням певної епохи його життя, умовою відповідати вимогам, що висувалися до медичної освіти – підготовки висококваліфікованих лікарських кадрів, задоволення потреб охорони здоров’я, збереження здоров’я громадян країни.
Передісторія вищої медичної освіти Катеринослава тісно пов’язана з історією нашого міста. Ще 4 жовтня 1784 року Катериною І був підписаний Указ Сенату, в якому вона звеліла у губернському місті Катеринославського намісництва заснувати університет з вищою лікарською школою при ньому. У 1916 році в місті було відкрито вищий медичний заклад - Катеринославські жіночі курси при гірничому інституті імені Імператора Петра І – єдиному на той час інституті. Директором Вищих жіночих курсів став ректор гірничого інституту професор Микола Йосипович Лебедєв, деканом медичного відділення у 1916-1917 рр. – професор Яків Михайлович Должанський – провідний хірург губернської земської лікарні (нині лікарні імені Мечникова), а потім професор Томашевич Вінсент Цезарович у 1917-1918 рр., теж хірург губернської земської лікарні.
- Деталі
- Категорія: Із скарбниці музею
- Перегляди: 2194
Від Олексіївського шпиталю до корпусу гуманітарних наук
Музей історії І. І. Крижановської розпочинає серію розповідей про будівлі та навчальні корпуси нашого університету. Розпочнемо саме з навчальних корпусів. На сьогодні їх сім, а 100 років тому з лютого 1917 р. першою будівлею і штаб – квартирою медичного відділення Катеринославських Вищих жіночих курсів, які стояли у витоках нашого вишу, став будинок по вулиці Севастопольській, 17.
Цікаво, чому він увійшов в історію як Олексіївський шпиталь? Звернемося до історичних хронік. Історія будинку починається з 1914 року, власне, коли його було зведено за проєктом Катеринославського архітектора Олександра Красносельського на гроші численних пожертвувань громадськості губернії. Проєктувався і будувався він як притулок для дітей-сиріт на честь царевича Олексія – сина Миколи II. Але планам на будівлю не судилося здійснитися. Почалася Перша світова війна, і приміщення стало використовуватися як лазарет для поранених бійців – так званий Олексіївський шпиталь. Хоча шпиталем цей заклад називати не зовсім правильно, правильніше – лазарет, бо лазарет відрізняється від шпиталю тим, що в ньому не проводять довге складне спеціалізоване лікування.
