Віспа мавп у неендемічних регіонах світу
Перші випадки віспи мавп поза Африканським континентом зареєстровані ВООЗ навесні 2003 року у районі Середнього Заходу США. Цей спалах був пов'язаний із завезенням з Гани інфікованих диких гризунів, які, у свою чергу, інфікували лугових собак та інших дрібних ссавців, які використовувалися як домашні тварини.
З 13 травня 2022 року ВООЗ повідомила про випадки захворювання на віспу мавп у 19 державах, які не є ендемічними щодо вірусу віспи мавп. Перший випадок було підтверджено у туриста з європейського регіону, який відвідував Нігерію. Визначено, що наступні зареєстровані інциденти не мали встановленого зв’язку з подорожами до ендемічних районів. Ці випадки були зафіксовані серед чоловіків, які мали статеві стосунки з чоловіками (ЧСЧ) і звертались до установ первинної медичної допомоги та сексуального здоров’я.
Аналіз випадків, які зареєстровані свідчить, що найбільший ризик зараження мають ті, хто мав тісний фізичний контакт з хворим на віспу мавп в період розпалу клінічних симптомів захворювання.
Опис спалаху
Станом на 29 травня було встановлено 422 підтверджених та 74 підозрюваних випадків віспи мавп у 31 країни. 31 випадок важкий, що потребував госпіталізації.
Існує дві клади (від дав.-грец. κλάδος «гілка»; англ. clade) вірусу віспи мавп: західноафриканська та клада басейну Конго (центральноафриканська). На сьогоднішній день всі випадки, зразки яких були підтверджені за допомогою ПЛР, були ідентифіковані як інфіковані західноафриканською кладою. Припускається, що інфікування людини західноафриканською призводить до менш тяжкого перебігу з меншою летальністю, ніж при інфікуванні центральноафриканською кладою (Конго).
Виявлення підтверджених і підозрюваних випадків віспи мавп без прямих зв’язків з ендемічною територією є надзвичайною подією.
Етіологія та клініко-епідеміологічна характеристика віспи мавп
Віспа мавп — зоонозне захворювання (переважно передається від тварин) подібне до натуральної віспи, яке спричинене вірусом віспи мавп, що належить до роду Orthopoxvirus (цей рід також включає віруси натуральної та коров’ячої віспи), родини Poxviridae. Вірус вперше був виявлений у 1958 році серед мавп, яких досліджували в одній з лабораторій Данії. Перший випадок захворювання людини був зафіксований у дитини в Демократичній Республіці Конго в 1970 році. Збудник віспи мавп циркулює в популяції тварин, але у деяких випадках передається від тварин людині, вторинне поширення шляхом передачі від людини людині має обмежений характер.
Природний резервуар віспи мавп залишається невідомим, але припускають що головну роль у передачі віспи мавп людям відіграють африканські гризуни. Від інфікованих гризунів (таких як миші, щури, білки) віспою мавп можна заразитися в деяких частинах Центральної або Західної Африки при укусах або торкаючись шкури та хутра тварин, а також, вживаючи в їжу м’ясо інфікованої тварини, яке не пройшло відповідної термічної обробки.
Зараження від однієї людини до іншої є можливим при тісному контакті з ушкодженою шкірою: при торканні плям, пухирів, струпів хворого; при потраплянні рідин інфікованого організму, виділень з дихальних шляхів (при кашлі або чханні хворого на віспу мавп під час тривалого контакту обличчям до обличчя); при користуванні забрудненими полотенцями, постільною білизною або одягом. Найбільш уразливими є медичні працівники, які працюють у відповідних відділеннях, працівники лабораторій, особи, які наглядають за хворим та члени родин, в яких є випадки захворювання.
Вірус також може проникати через плаценту від матері до плода.
Вважається високим ризик інфікування чоловіків, які мають сексуальні стосунки з чоловіками при наявності захворювання у одного з партнерів.
Інкубаційний період віспи мавп зазвичай від 6 до 13 днів, але може становити від 5 до 21 дня. Віспа мавп має симптоми дуже подібні до тих, що спостерігалися в минулому у хворих на натуральну віспу, але відрізняється більш «м’яким» клінічним перебігом. Захворювання зазвичай проходить самостійно, але може мати тяжкий перебіг у деяких людей, наприклад, дітей, вагітних жінок або осіб із пригніченим імунітетом.
Визначення контакту (за критеріями ВООЗ від 21.05.2022 р.)
Контактною вважається людина, яка контактувала з хворим на віспу мавп з початку перших симптомів до повного відпадіння кірочок, за умов:
- контакт обличчя-обличчя (без засобів індивідуального захисту очей та органів дихання);
- прямий фізичний контакт, у тому числі статевий;
- контакт із забрудненими матеріалами: одяг або постільна білизна.
Підозрюваний випадок захворювання на віспу мавп
Людина будь-якого віку з неендемічного регіону із незрозумілою висипкою, що виникла гостро.
Додатково при наявності одного або кілька з цих симптомів: головний біль, гарячка (>38,5 °C), лімфаденопатія, міалгія, біль у спині, астенія. Якщо виключені: вітряна віспа/оперізувальний герпес, кір, вірусні гарячки (Зіка, денге, чикунгунья), герпетична інфекція І та ІІ типів, бактеріальні інфекції шкіри, дисемінована гонококова інфекція, сифіліс, шанкроїд, венерична лімфогранульома, пахвинна гранульома, контагіозний молюск, алергічна реакція та будь-які інші причини папульозної/везикульозної висипки.
Ймовірний випадок
Реєструється у особи, яка відповідає визначеним критеріям підозрілого випадку з відповідною клінічною картиною: захворювання починається з лихоманки, головного болю, болів у м’язах, спини, збільшення лімфатичних вузлів, ознобу та виснаження. Протягом 1-3 днів після підвищення температури у пацієнта з’являється висип, який часто починається на обличчі, а потім поширюється на інші частини тіла. Інкубаційний період (час від зараження до появи симптомів) зазвичай становить 7-14 днів, але може варіюватися від 5-21 дня.
Якщо захворіла особа має одну або декілька з наступних ознак:
- епідеміологічний зв’язок (наприклад, медичні працівники без засобів захисту очей та органів дихання при огляді пацієнтів);
- прямий фізичний контакт зі шкірою;
- статевий контакт, особливо ЧСЧ;
- контакт із зараженими матеріалами, такими як одяг, постільна білизна або посуд для ймовірного або підтвердженого випадку віспи мавп протягом 21 день до появи симптомів;
- перебування у країні, ендемічної щодо віспи мавп протягом 21 дня до появи симптомів;
- наявність декілька статевих партнерів протягом 21 дня до появи симптомів;
- позитивний результат серологічного аналізу на Оrthopoxvirus за відсутності вакцинації проти віспи;
- хворий госпіталізований з приводу підозрілого випадку щодо віспи мавп
Підтверджений випадок
Випадок, який відповідає визначенню підозрюваного або ймовірного випадку та обов’язково підтверджений шляхом верифікації ДНК Оrthopoxvirus методом ПЛР.
Виключений (непідтверджений) випадок
Підозрюваний або ймовірний випадок, який не був лабораторно підтверджений виділенням ДНК Оrthopoxvirus методом ПЛР.
Лікування
У 2018 році у США та у 2022 році у ЄС ліцензовано препарат Tecovirimat. Це єдиний препарат у світи, що діє на Orthopoxvirus. Tecovirimat діє шляхом пригнічення реплікації вірусу. Tecovirimat показав ефективність у лабораторних дослідженнях і не викликає серйозних побічних ефектів у людей. Препарат можна приймати перорально. Два мільйони доз Tecovirimat зберігаються в стратегічному національному запасі США, на випадок біотерористичної атаки з використанням Orthopoxvirus.
Імунопрофілактика
Історично доведено, що вакцинація проти натуральної віспи захищає від віспи мавп (перехресна ефективність приблизно 85%). У 2019 році була схвалена вакцина MVA-BN Вакцина MVA-BN також відома як: Imvanex в ЄС; Imvamune в Канаді; та Jynneos у США - це жива вакцина проти натуральної віспи та віспи мавп.
Посилання
- World Health WHO Disease Outbreak News: Multi-country monkeypox outbreak in non-endemic countries. 21 May 2022. Available from: https://www.who.int/emergencies/disease-outbreak-news/item/2022-DON385 Accessed 22 May 2022.
- Centers for Disease Control and Prevention, National Center for Emerging and Zoonotic Infectious Diseases (NCEZID), Division of High-Consequence Pathogens and Pathology (DHCPP), May 27, 2022 Available from: https://www.cdc.gov/poxvirus/monkeypox/index.html
- "Britain's UKHSA says it has procured 20,000 doses of vaccine against monkeypox". Reuters. Retrieved 26 May
- Kisalu, N. K., & Mokili, J. L. (2017). Toward Understanding the Outcomes of Monkeypox Infection in Human The Journal of Infectious Diseases, 216(7), 795-797.
- McNeil Jr DG (13 July 2018). "Drug to Treat Smallpox Approved by F.D.A., a Move Against Bioterrorism". The New York Times. Retrieved 16 July 2018.
- New Drug Therapy Approvals 2018 (PDF). S. Food and Drug Administration (FDA) (Report). January 2019. Retrieved 16 September 2020
Матеріал підготовлений співробітниками кафедри інфекційних хвороб:
зав. кафедри К. Ю. Литвин;
професором кафедри В. В. Маврутенковим;
асистентом кафедри Г. О. Ревенко
