9 березня 2024 року виповнюється 210 років від дня народження національного генія, поета, художника, громадського діяча Тараса Григоровича Шевченка.
Він — вершинна парость родового дерева нашої нації, виразник і хранитель народного духу, хоча за все своє життя провів в Україні лише 15 років. У 14-річному віці він виїхав за кордон із поміщиком Енгельгардтом, в якого служив, і надалі приїжджав лише погостювати. Однак любов до батьківщини, до рідної землі Тарас проніс через усе життя, через усю творчість, залишивши нам у спадок.
За життя Шевченка більше цінували як художника, ніж поета. Усього 2 роки він навчався в церковноприходській школі. Єдиною можливістю для нього змінити своє життя було почати малювати ікони. Тож 12-річним хлопцем він проходив селами 15–20 км у пошуках наставника, адже мав шалену жагу до знань, щоб згодом стати улюбленим учнем Карла Брюллова, а в 1860 році отримати звання академіка гравіювання Академії мистецтв.
Тарас Григорович залишив по собі величезну літературну спадщину, яка дихає народністю, патріотизмом і волелюбністю. Він збагатив українську літературну мову, з колиски вбираючи в себе весь біль та прагнення свого народу, всі барви й звуки свого краю, переливши їх у пісенно-мальовничі слова, перетворивши українське слово на чисте золото поезії. Колись Шевченкові було заборонено писати й малювати, поезію "Кобзаря" пробували штучно замовчувати. Однак усі заборони й каземати виявилися безсилими перед поетовим словом, перед його всепроникаючою правдою.
В історію світової культури Шевченко ввійшов не тільки як геніальний народний поет України, а й як поет-гуманіст світового значення. У різних містах світу йому встановлено 1384 пам’ятники: у Палермо, Бухаресті, Вашингтоні, Нью-Йорку, Парижі тощо. Навряд чи є на земній кулі куточок, де б не звучала його полум'яна поезія, навряд чи існує мова, якою б не було перекладено «Заповіт». І навіть в еміграції побудувати пам’ятник Кобзарю разом із церквою та школою завжди було першочерговим завданням для української громади.
Творчість Тараса Шевченка, густо й щиро зрошена любов'ю до Бога, є нашим національним золотим фондом духовності. Нам і берегти це духовне багатство, щоразу звертатися до нього в дні радощів і в години смутку. І нині, коли в Україні триває війна, геніальні слова Шевченка актуальні й життєствердні, вселяють в українців віру та надію, надихають. Адже він є символом української незламної боротьби за свободу та незалежність, навічно.
З нагоди 210-річчя від дня народження Тараса Шевченка у Дніпрі проходить #Кобзар_Фест. До участі в мистецько-поетичному онлайн-марафоні "Нас єднає Шевченкове слово" долучилися й студенти кафедри мовної підготовки та гуманітарних наук ДДМУ Разом із викладачами кафедри вони підготували серію відео, з якими ми будемо знайомити вас на сторінці нашого університету. Як звучить слово Кобзаря сьогодні у виконанні молодого покоління дітей 21 століття, почуємо на шевченківських читаннях
