Щороку восени Україна святкує День української писемності та мови, започаткований у 1997 році на честь Преподобного Нестора-Літописця – київського письменника-агіографа, першого вітчизняного історика, мислителя, вченого.
З нагоди цього важливого свята за традицією проводяться заходи, участь в яких гуртує українців, надає їм сили та наснаги, формує єдиний незламний народ. Рідна мова створює невидимий зв’язок між усіма поколіннями – від минулого до майбутнього.
Напередодні Дня української писемності та мови на кафедрі мовної підготовки та гуманітарних наук ДДМУ була проведена культурно-освітня конференція за участі викладачів кафедри та студентів 1 курсу, темою якої стала українська мова в усіх аспектах її функціонування та історичному ракурсі.
На початку заходу натхненно прозвучало вступне слово завідувачки кафедри професорки Тетяни Філат, лейтмотивом якого стали поетичні рядки Володимира Базилевського: «Обміняймося світлом, поки ми не пітьма».
Доповіді, представлені на конференції, вразили різноманіттям та ґрунтовним висвітленням ролі мови в житті суспільства: «Скорботні дати календаря української мови» – Анастасія Похил; «Мова – ДНК нації» – Стефанія Яровенко; «Українська мова й українці у світі» – Таміла Астахова; «Мій улюблений художній твір українського письменника» – Артем Образцов; «Хто ми і звідки? Історія української мови» – Альбіна Хромова; «Українська мова – невидимий зв’язок між поколіннями минулого та майбутнього» – Артем Ярифа; «Українська мова – наша гордість і скарб» – Ксенія Щербина; «Праслов’янське коріння нашої мови» – Тетяна Бабенко; «Мова – важливий аспект боротьби за незалежність» – Аріна Соломатіна; «Повісті минулих літ» – дзеркало нашої історії» – Михайло Дралевський.
Конференція допомогла доповідачам набути важливого досвіду публічного спілкування, а всім учасникам – поглибити знання з української мови, збагатити загальну ерудицію й культуру мовлення. Заходи до Дня української писемності та мови допомагають студентській молоді не лише розширити коло знань про її багатство та унікальність, а й ідентифікувати себе як невіддільну частину українського народу. Мова є неодмінним елементом національної самосвідомості та культурної спадщини, адже саме завдяки мові та мисленню суспільство здатне змінювати навколишній світ. Тож досліджуємо, зберігаємо та плекаємо рідне українське Слово!
