Засновником династії вважають Максиміліана Осиповича Стебельського (1820 – 1904 рр.).
Він закінчив медичний факультет Харківського університету. В роки Кримської війни (1853 – 1856 рр.) у Севастополі йому пощастило працювати з видатним хірургом М. І. Пироговим. На все життя він зберіг найтепліші почуття і спогади про свого вчителя і наставника. Після виходу у відставку довгі роки працював лікарем у Луганську, на заводах Слов'яносербського повіту Катеринославської губернії. На будівництві залізниці Дебальцеве – Попасна Максиміліан Осипович організував лікарню, де надавав хірургічну допомогу робітникам і місцевим мешканцям. Свого часу був відомим шахістом Катеринославщини.
Стежкою батька пішов і Володимир Максиміліанович Стебельський (1860 – 1920 рр.). Він закінчив медичний факультет Московського університету, де навчався разом з А. П. Чеховим, якого добре знав ще по Таганрозькій гімназії. На старших курсах відомий професор В. Ф. Снєгирьов запропонував В. М. Стебельському лишитись працювати в його клініці, але молодий лікар відмовився й поїхав на другу медичну дільницю Бахмутського повіту Катеринославської губернії. З 1907 року він став завідувачем заміської лікарні в м. Бахмуті. Під його керівництвом споруджуються нові лікарняні корпуси, оснащується операційна, рентгенкабінет. У період Першої світової війни він працював у госпіталі, а пізніше на власні кошти утримував лікарню, де надавали допомогу пораненим бійцям. Володимир Максиміліанович був визначним хірургом і всебічно обдарованою людиною.
Його син, Євген Володимирович Стебельський, закінчив біологічний факультет Петербурзького університету. Працював на Мурманській біологічній станції під керівництвом професора В. О. Догеля, вивчав морфологію морських найпростіших в еволюційному аспекті, мав власні наукові публікації. Це - батько С. Є. Стебельского, видатного лікаря та вченого, про якого ми вже розповідали в попередніх публікаціях:
Частина 1. До 100-річчя від дня народження професора Сергія Євгеновича Стебельського (1923 – 1996),
Частина 2. Творча діяльність С. Є. Стебельського
Про родину самого Сергія Євгеновича Стебельского теж відомо багато. Ніна Іванівна Забарна, його дружина, закінчила ДМІ. Доцент, працювала на кафедрі нормальної анатомії, топографічної анатомії та оперативної хірургії, авторка багатьох наукових праць з питань кровоносного русла. Їхній син, Олександр Сергійович Стебельський у 1974 р. з відзнакою закінчив наш навчальний заклад. Працював лікарем-отоларингологом, згодом - старшим науковим співробітником відділу гемосорбції ЦНДЛ, асистентом кафедри анестезіології й реанімації. У 1988 р. він захистив дисертацію на здобуття наукового ступеня кандидата медичних наук, є автором понад 50 наукових праць з питань застосування гіпербаричної оксигенації та гемосорбції при різних інтоксикаціях. У 1990 -2000 рр. працював лікарем-анестезіологом в госпіталях Зімбабве, Ємену й донині працює професором-консультантом у госпіталі міста Вінгук, столиці Намібії. Дочка Олександра Сергійовича, Марія Олександрівна, також продовжує сімейну лікарську традицію. Після закінчення нашого навчального закладу в 1996 р. працює начальницею медичної служби лікарні швидкої медичної допомоги м. Дніпра.
Понад 170 років успішної діяльності на ниві народної охорони здоров’я та медико-біологічної науки становить загальний лікарський стаж родини Стебельських. За цей тривалий період її представники зробили вагомий внесок у теоретичну та практичну медицину й продовжують писати нові сторінки історії великої династії.
